Підживлення і добрива для помідорів у відкритому ґрунті – мінеральні та органічні

Складно уявити смачний бутерброд або літній салат без додавання помідора. В умовах нашої країни для досягнення хороших урожаїв необхідно удобрювати помідори, особливо в разі бідних ґрунтів. На всіх видах ґрунту доцільно вносити органічні добрива, а деякі ґрунти потрібно збагатити і мінеральними.

Розраховуючи на смачні, гарно забарвлені та численні плоди, необхідно ознайомитися з основною інформацією щодо використання добрив і підживлення помідорів у відкритому ґрунті.

Оптимальний вміст елементів живлення

Томати, що вирощуються на родючих ґрунтах, не дуже вимогливі. Розвинена коренева система здатна до ефективного поглинання мінералів, обумовлюючи досить помірні потреби в добривах. Перш ніж підгодовувати помідори у відкритому ґрунті, потрібно визначити необхідність цієї операції. Використання добрив бажано супроводжувати хімічним аналізом ґрунту. Граничні числа важливі, вони визначають достатній вміст мінералів для задоволення потреб у підживленні томатів у відкритому ґрунті. Надлишок елементів живлення може бути шкідливим як для рослин, так і для людини.

Граничні значення для томатів, тобто допустимий мінімальний і максимальний вміст елементів живлення в ґрунті:

Елементи живлення та мікроелементи          Граничні значення, мг/дм³
.                                                                          мінімальні      максимальні
Азот (N-NO3)                                                        50                120
Фосфор (P2O5)                                                    60                 80
Калій (K2O)                                                          200               250
Магній                                                                  60                 70
Кальцій                                                                1000             1500

Помідори належать до рослин з високими вимогами до елементів живлення за їхньої нестачі в ґрунті. Найбільше поглинання поживних речовин відбувається під час цвітіння, зав’язування та росту плодів. Потреба в елементах живлення залежить від фази розвитку рослини:

• на початку вирощування томату, найбільш важливі – азот, фосфор, цинк;
• у період цвітіння і плодоношення зростає споживання калію, кальцію і магнію, а азоту зменшується.

Доступність макро- і мікроелементів для томатів, правильна агротехніка і погодні умови в період цвітіння, зав’язування плодів і плодоношення значно впливають на врожайність. Якщо під час цвітіння та догляду за помідорами виникають великі коливання температури, посуха, періодичні повені та низька вологість повітря, врожай томатів може серйозно знизитися через обпадання квітів, бруньок і проблем із вершинною гниллю плодів. Це значною мірою є результатом ускладненого поглинання елементів у несприятливих погодних умовах.

Плануючи, чим удобрювати помідори, слід пам’ятати про відповідний рН ґрунту – оптимальне значення становить 6,0-6,5. Помідор погано реагує на підкислення, а нестача кальцію сприяє появі вершинної гнилі томатів. У разі кислих ґрунтів, варто купити магнезіальне або доломітове вапно і внести їх восени.

Симптоми дефіциту, надлишку макроелементів

Забезпечення рослин макроелементами – азотом, фосфором і калієм, а також кальцієм дуже важливе. Симптоми дефіциту макроелементів такі.

Дефіцит азоту

Азот – основний поживний елемент рослин. Найбільша потреба в цьому елементі виникає під час зав’язування та формування плодів томата. Дефіцит азоту значно гальмує ріст і обмежує врожайність.

Симптоми нестачі:

• поганий ріст рослин;
• помідори погано кущаться;
• стебло стає м’яким, тонким;
• суцвіття сформовані високо на рослині;
• рясне цвітіння, погане зав’язування і недостатній розвиток плодів;
• ріст листя під гострим кутом по відношенню до стебла;
• тонке і злегка розгалужене коріння;
• листя спочатку змінює колір на блідо-зелений, потім стає блідо-жовтим;
• прогресуюче знебарвлення потім покриває всю поверхню листової пластинки разом із прожилками;
• помідори маленькі, спотворені.

Дефіцит азоту в рослині може бути також результатом:

• пошкодження або руйнування кореневої системи;
• нестачею кисню в ґрунті;
• тривалої посухи;
• крім фактичної нестачі азоту в ґрунті, може бути спричинений складним засвоєнням цього елемента через рН нижче 5,5.

Нестача та надлишок фосфору

Фосфор – елемент, що впливає на правильний розвиток кореневої системи, прискорює формування квітів, стимулює ріст плодів.

Коренева система томата добре розвинена, але відрізняється слабкою здатністю засвоювати важкорозчинні фосфати, особливо молодими рослинами. Томати настільки чутливі до нестачі фосфору, що їх використовують як індикатор під час випробування ґрунту.

Нестача цього елемента в рослині також може бути спричинена недостатнім pH ґрунту. Засвоєння фосфору порушує занадто низька температура навколишнього середовища, наприклад, холодні травневі ночі.

Недостатня кількість фосфору в ґрунті призводить до таких наслідків:

• листя томатів стає сіро-зеленим, тонким і крихким;
• потемніння і відмирання листя з верхівки;
• прожилки разом із черешками набувають фіолетового або червоного кольору;
• початок дефіциту виглядає нешкідливим – з’являється лише кілька пурпурних плям, але з часом листя починає нагадувати шкіру дракона;
• квіток стає мало, найчастіше вони не зав’язують томати;
• гальмується ріст рослин;
• затримується процес дозрівання томатів.

Фото. Листя томатів стає фіолетовим від нестачі фосфору

Причини нестачі фосфору:

• фактична нестача фосфору в ґрунті;
• неможливість засвоєння фосфору через:
  – низькі температури;
  – реакції ґрунту (занадто високого рН – вище 8,0 або низького рН – нижче 4,0).

Профілактика дефіциту фосфору

Заповнення дефіциту фосфору може бути досягнуто за рахунок використання фосфатних добрив. Практика показує, що на початку цвітіння добре підживити помідори позакореневими добривами з підвищеним вмістом фосфору і цинку (наприклад, ADOB Profit 10-40-8) – ці елементи мають благотворний вплив на розвиток і здоров’я коренів, що позитивно впливає на засвоєння компонентів живлення протягом вегетації.

Надмірне удобрення фосфором ускладнює засвоєння калію, що негативно позначається на фарбуванні плодів.

Нестача калію

Багато хто, напевно, чув, що коли з’являються судоми, потрібно пити багато томатного соку, тому що в ньому міститься калій. Так і є. Тому попит на калій у томатах значний. Калій – це елемент, що стимулює водний обмін рослин. Його нестача спочатку викликає пожовтіння і потемніння, а в кінцевому підсумку призводить до висихання листової пластинки.

Симптоми:

• листок жовтіє спочатку з країв, потім повністю;
• міжвузля короткі, листя здається довгим і великим порівняно з пагонами;
• плоди недостатньо червоні та зрілі;
• томати, які недостатньо живляться калієм, погано забарвлюються всередині і зовні (з’являються легкі смуги або нечіткі зелені плями);
• розтріскування плодів;
• м’якоть плодів несмачна – біла, тверда;
• плоди погано зберігаються;
• стебла занадто слабкі, щоб витримати вагу помідорів;
• китиці ростуть під гострим кутом, відбувається їх заламування, що ускладнює живлення томату.

Недостатнє поглинання калію може бути спричинене кількома чинниками:

• невеликою кількістю цього елемента в ґрунті;
• надлишком азоту, фосфору або кальцію.

У період дозрівання томатів рослини рекомендують підтримувати позакореневим підживленням складними добривами з підвищеним вмістом калію та обмеженою кількістю азоту (ADOB Profit 4-12-38) у дозі 3-5 кг/га плюс препарати бору в дозі 0,5 л/га. Не слід використовувати бор у вищій дозі, оскільки це може призвести до передчасного розм’якшення плодів.

Чудово задовольняє дефіцит калію рідке підживлення томатів з живокосту, що додається до поливу у співвідношенні 1:20, або збалансоване мінеральне добриво в приблизному співвідношенні елементів NPK – 9-9-27.

Рецепт рідкого підживлення з живокосту

Для приготування натурального добрива для помідорів, багатого калієм, використовують рослину Російський живокіст (Symphytum × uplandicum). Суміш використовують для підживлення томатів у період цвітіння. Російський живокіст – швидкорослий вид, часто глушить інші рослини. Добрива виробляють із зелених частин живокосту, корінь корисний у домашній аптечці, квіти дуже медоносні.

Зелені частини живокосту складають у пластиковий контейнер. Щоб збагатити суміш, варто змішати зелений живокіст і кропиву, укладаючи їх шарами, чергуючи з відходами з саду і кухні, обрізками іншої трави. Воду не наливаємо, пробкою не закручуємо. Через кілька тижнів зливаємо рідину, розбавляємо її водою, щоб вона набула кольору чаю. Для підживлення слабких томатів органічним складом з живокосту використовують отриману рідину без розведення.

Дефіцит кальцію

Томати виявляють підвищену потребу в кальції в період плодоношення. Дефіцит викликає вершинну гниль верхівок томатів, відмирання квітів, обмежує формування плодів.

Фото. Ознаки верхівкової гнилі томатів

Симптоми дефіциту кальцію в томатах:

• верхнє листя скручене, сухе;
• на плодах з боку вершини з’являється пляма темного кольору, яка з часом збільшується, утворюючи гнилу ділянку, плід псується;
• відмирання квітів;
• слабкий ріст коренів і їх потемніння.

Якщо вдасться вчасно зупинити цей процес, зіпсований плід після вирізання частин, зруйнованих через брак кальцію, можна сміливо покласти на бутерброд.

На доступність кальцію для томатів впливають:

• загальна кількість доступного кальцію в ґрунті;
• пошкоджена коренева система, засолення ґрунтів;
• вологість повітря (за вологості повітря менше 60% кальцій у рослині спрямовується в найбільш транспіративні частини – листя, а не плоди);
• вміст калію, магнію та амонійного азоту в ґрунті (високі дози цих елементів обмежують засвоєння кальцію).

У таких ситуаціях хороших результатів досягають шляхом здійснення систематичних позакореневих підживлень спеціалізованим добривом зі швидко доступним кальцієм – у формі хелату. Під час підживлення позакореневим кальцієм важлива техніка виконуваних обробок, оскільки через низьку транспортну рухливість кальцію від листя до плодів добриво повинно потрапляти на плід і, переважно, на всю його поверхню. Цього можна домогтися, використовуючи для обприскування велику кількість розчину (щонайменше 6 л на сотку) і високий тиск розпилюваної рідини під час обробки.

Ознаки дефіциту (надлишку) мікроелементів і позакореневе підживлення

Звичайно, робити аналіз ґрунтів у домашньому саду невигідно. Спостереження за ростом помідорів дасть змогу зробити висновки, тому що нестача елементів має симптоми.

Брак заліза

Симптоми:

• гальмування росту помідорів;
• у верхній частині листя жовтіє (хлороз);
• помідори мають високий попит на залізо з початку цвітіння, і зазвичай нове листя знебарвлюється.

Нестача бору

Бор впливає на правильне утворення пилку. Дефіцит бору впливає на опадання неправильно утворених або незапилених квіток.

Симптоми:

• під час дозрівання плодів на шкірці може виникнути шорсткість (мікротріщини);
  
• почорніння і поступове відмирання кінчика пагона;
• як наслідок, нові пагони ростуть у нижній частині рослини;
• листові черешки стають крихкими;
• на плодах з’являються коричневі плями;
• навколо стебла утворюється коркова структура;
• плоди погано зав’язуються;
• частина помідорів стають неїстівними.

Науковий досвід показує, що бор мало мобільний у рослині, тому його нестачу слід систематично контролювати під час вегетації. На доступність бору для рослин томату впливає кількість добрив кальцієм, калієм та азотом.

Дефіцит молібдену

Симптоми:

• спочатку на найстарішому листі видно світло-зелені крапчасті дрібні плями, що поширюються від верхівки листя;
• потім зміна кольору перетворюється на некроз;
• симптоми дефіциту молібдену спочатку починаються на старому листі, потім переходять на молоде;
• плоди дрібні, дозрівають довше.

Дефіцит магнію

Дефіцит магнію викликає ослаблення росту, він відповідальний також за кислий смак помідорів.

Симптоми:

• жовто-зелене забарвлення листа спочатку розвивається на нижніх листках, потім переходить на верхні;
• з часом поверхня листової пластинки стає зморшкуватою, плями стають помітними між прожилками;
• прожилки разом із прилеглими тканинами залишаються зеленими, але решта листової пластинки стає жовтою або кремовою;
• за гострої нестачі магнію черешки стають крихкими, а листя поступово висихає й опадає;
• змінені листки скручуються вгору і деформуються.

Увага! Антагоніст магнію – кальцій. Якщо перевищити дозу магнію, порушиться засвоєння кальцію.

Дефіцит магнію може бути спричинений:

• фактичною нестачею в ґрунті;
• надмірною доступністю для томатів кальцію і калію;
• поганим засвоєнням магнію через пошкоджене коріння (механічні ушкодження, солоність ґрунтів, затоплення, надто низька або надто висока температура субстрату);
• ускладнене засвоєння магнію за рН нижче 5,5.

Найшвидший спосіб забезпечити помідори дозою магнію – обприскування сульфатом магнію або його хелатною версією. При значних недоліках обприскування можна повторювати кожні 3 дні.

Дефіцит міді

Симптоми:

• ріст помідорів пригнічений;
• листові пластинки змінюють колір на блакитний;
• середні та верхні листки менші за розміром, скручуються.

Дефіцит і надлишок марганцю (Mn)

Для рослин помідора, які відчувають дефіцит марганцю, характерні такі симптоми:

• жовто-зелене знебарвлення спочатку на центральних, потім на верхніх листках;
• з часом поверхня листової пластинки стає зморшкуватою, плями стають помітними між прожилками;
• змінені листки скручуються догори і деформуються.

Надмірна концентрація марганцю може спричинити блокування або обмеження поглинання фосфору, магнію або заліза.

Дефіцит сірки

Симптоми дефіциту:

• світлий колір найстарішого листя;
• уповільнення росту рослин.

Причини дефіциту:

• з’являється на ґрунтах із низьким вмістом органічних речовин, на легких ґрунтах;
• проникний і кислий субстрат (рН нижче 6,0);
• пошкоджена коренева система.

Профілактика дефіциту – підживлення рослин помідора з використанням сульфатних форм мінеральних добрив, наприклад, сульфату амонію.

Дефіцит цинку

Симптоми:

• ланцетне листя, сухі плями, що з’являються на листових пластинках;
• листя звисає донизу;
• при тривалому дефіциті цинку листя помідора гине.

Причини дефіциту:

• недостатній вміст цинку в ґрунті;
• несприятлива реакція субстрату – коли рН ґрунту збільшується, зменшується вміст цинку в доступній для рослин формі;
• симптоми дефіциту також з’являються на суглинкових ґрунтах, з високим вмістом органічних речовин і високим вмістом марганцю та міді;
• низькі температури і нестача води призводять до повільного руху іонів цинку до кореня, а також ускладнюють його поглинання.

Профілактика дефіциту цинку

Щоб підвищити ефективність удобрення цим компонентом, слід подбати про створення в ґрунті оптимальних умов для засвоєння елементів рослиною – низьке значення pH слід обмежувати. На ґрунтах із надто високим значенням pH доцільно використовувати цинк і підкислювальні добрива (амонійні), що підвищують розчинність у ґрунті сполук, які містять мікроелементи, а отже, і їхню доступність для рослин.

Позакореневе підживлення

Якщо внесено органічні добрива для помідорів, що вирощуються у відкритому ґрунті, такі рослини зазвичай не виявляють дефіциту поживних мікроелементів, але за необхідності варто використовувати хелатний мікроелемент.

Мікронутрієнти найшвидше засвоюються листям. Якщо помічені вищевказані симптоми у томатів, найпростіший і найефективніший спосіб – провести обприскування по листу препаратами, які містять мікроелементи. Не будемо рекламувати конкретні продукти, багато компаній, що спеціалізуються на виробництві добрив, пропонують рідкі суміші, призначені для томатів, які у своєму складі містять хелатні мікроелементи. Обов’язково дотримуйтеся доз, зазначених в інформації на упаковці. Можна використовувати однокомпонентні поживні елементи, якщо явно не вистачає тільки одного мінералу.

Позакореневе підживлення найчастіше використовують для усунення або пом’якшення наслідків дефіциту макро- і мікроелементів, а також для боротьби з хворобами томатів і шкідниками. Найчастіше використовуються добрива, які повністю розчиняються у воді.

Способи удобрення рослин

Допомогти рослинам можна кількома способами – вносячи добрива для томатів до посіву, при посіві-посадці та підживленням у процесі вегетації.

Внесення добрив перед вегетацією

Вся доза калію і фосфору і 30-50% від дози азоту вноситься в період перед вегетацією під перекопування. Фосфорні та калійні добрива слід вносити відразу після отримання результатів аналізу ґрунту. Калій краще використовувати в сульфатній формі (помідор негативно реагує на хлор, тому калієву сіль використовувати не слід). Також можна використовувати:

• багатокомпонентні добрива, які мають відповідне співвідношення NPK, близьке до 18-6-20 плюс мікроелементи;
• однокомпонентні добрива для доповнення відсутніх елементів.

Підживлення

Рослини постачають в основному азотом, але іноді виникає необхідність у додаванні інших інгредієнтів, особливо кальцію і мікроелементів.

Рослини можна годувати 2 способами:

1. кореневі підживлення – розкидаючи добрива в міжряддях;
2. позакореневе – обприскування листя розчинами мінеральних добрив.

Кореневі підживлення

Внесення добрива перед вегетацією більш поширене, ніж позакореневі форми. Відомо, що рослини витягують більшу частину елементів живлення через коріння. Однак підживлення ефективні, коли умови, що переважають у кореневій системі, складаються несприятливо. У менш сприятливих ситуаціях, спричинених різними причинами, позакореневе підживлення дає дуже хороші результати. Ефективність азоту, використовуваного рослинами під час підживлення, може бути в 2,5 раза вищою, ніж під час внесення в ґрунт.

Неправильна реакція ґрунту може істотно вплинути на поглинання інгредієнтів із ґрунту:

• На кислих ґрунтах з pH нижче 5,0-5,5 споживання молібдену, цинку, міді, фосфору, сірки, азоту знижується. Рослини, що вирощуються на таких ділянках, добре удобрювати 2-3 рази розчином багатокомпонентного добрива.
• На лужних ґрунтах з pH вище 7,0, доступність рослині заліза, марганцю, цинку, міді та бору зменшується, позакореневе внесення добрив приносить хороші результати.

Іноді рослини можуть використовувати тільки частину компонентів, що доставляються в ґрунт. Ефект підкислення ґрунту, з одного боку, блокує і зменшує поглинання поживних елементів рослинами, головним чином фосфору, калію, магнію і сірки, з іншого боку – збільшує рухливість небезпечних важких металів.

Іноді елементи взаємодіють антагоністично (негативно), або позитивно, наприклад:

• Ca і K, Fe і Mn, частково або постійно пригнічують засвоєння один одного;
• інші елементи, наприклад N і Мо, показують синергетичний (такий, що підсилює один одного) ефект.

Щорічний винос елементів з поля разом з урожаєм також важливий. У випадку томатів, разом із тонною свіжої ваги, з ґрунту виноситься:

• 130 г кальцію,
• 5,1 г заліза,
• 0,7 г цинку,
• 0,9 міді,
• 1 г марганцю,
• 100 г магнію.

Ці елементи необхідно включити в баланс добрив у майбутньому.

Позакореневі обприскування

Позакореневе підживлення слід розглядати як додаткове, а не базове живлення, особливо у випадку макроелементів (NPK). Позитивний ефект позакореневих обробок важко помітити на родючих ґрунтах, багатих на поживні речовини, правильно удобрених до вегетації. При вирощуванні на слабких ділянках, легких ґрунтах, бідних на мінерали та тих, на яких органічні види добрив рідко використовуються, у невеликих кількостях позакореневі підживлення ефективні.

Позакореневі добрива запобігають дефіциту елементів у періоди, коли рослини через коріння не можуть забезпечити достатньо велику кількість поживних речовин. З їхньою допомогою можна годувати томати в разі виявлення нестачі конкретного елемента. Позакореневе обприскування також може бути елементом підвищення врожайності, коли умови вирощування не викликають особливих проблем, а сезон стандартний.

Слід пам’ятати, що листові добрива набагато ефективніші, ніж прикореневі посипання добривами.

Позакореневі обприскування рекомендовані, коли поглинання поживних речовин через кореневу систему обмежене з низки причин:

• холодний ґрунт у травні;
• недостатня або надмірна вологість ґрунту;
• засолення ґрунту;
• зараженням коренів хворобами.

Листове внесення багатокомпонентних розчинів добрив показано при вирощуванні на торф’яних ґрунтах з низьким вмістом міді, марганцю, бору, молібдену.

При вирощуванні томатів позакореневе підживлення рекомендується проводити кілька разів:

• через 2-3 тижні після посадки розсади;
• у початковий період цвітіння;
• після зав’язування більшості плодів;
• під час інтенсивного росту плодів.

Обприскування слід проводити вранці, ввечері або в похмурий день, ретельно обприскуючи рослини розчином добрива до повного змочування. Абсорбція листям найбільш інтенсивна протягом кількох годин після обприскування, потім зменшується.

Що більша площа контакту крапель розчину добрива з поверхнею листка, то швидше цінні речовини потрапляють всередину. Тому вигідно додавати до розчину добрива препарати, що полегшують поглинання інгредієнтів листям (ад’юванти).

Потрібно постаратися дотримуватися температурного режиму:

• листові добрива працюють краще за температури 12-25 °С;
• низька температура повітря обмежує поглинання;
• висока температура може збільшити чутливість рослин до концентрації розчину добрива, викликаючи опіки, некроз, що зменшують площу асиміляції томату.

Увага! Листові добрива не поєднуються з гербіцидами. Комбінація листових добрив з фунгіцидами та інсектицидами можлива, якщо це зафіксовано на етикетці-інструкції із застосування препарату.

Органічні добрива

Усі добрива діляться на органічні та мінеральні.

Помідор добре реагує на добрива органікою, особливо сорти, що демонструють низьку силу росту. Найбільш ефективні види органічних добрив для томатів:

• гній,
• гнойова рідина,
• компост.

Органічні види добрив є джерелом гумусу в ґрунті.

Ще до посадки розсади, при підготовці місця для вирощування томатів, ґрунт годують органікою – компостованим гноєм або компостом:

1. Восени вносять гній у дозі 2-3,5 кг/м². Використання гною запобігає дефіциту поживних мікроелементів (Mg, Cu, B, Cu, Mo, Mn) під час подальшого вирощування томатів.
2. Навесні вносять компост у дозі 3-4 кг/м².

На зрошуваних ділянках гній і компости діють 2 роки:

• перший рік – пряма дія;
• другий рік – післядія.

Звичайно, найвищі врожаї отримують за поєднання органічних і мінеральних добрив для томатів. Популярність набирають сидерати – рослини, що вирощуються спеціально для загортання в ґрунт у вигляді зеленої маси, що збагачують ґрунт мінералами.

 

Мінеральні добрива

Це добрива, що містять поживні елементи в мінеральній формі.

Основні види мінеральних добрив

• азотні,
• фосфорні,
• калійні,
• мікродобрива.

Норми внесення мінеральних добрив даються середні, вони можуть змінюватися залежно від:

• вмісту елементів живлення в ґрунті (за даними аналізу);
• дози внесеної восени органіки.

Фосфорні добрива

Томати – це найбільш чуйна на фосфорні добрива культура. Особливо корисне припосівне або припосадкове внесення суперфосфату.

Внесення під перекопування

При вмісті в ґрунті менше 2 мг Р2О5 на 100 г ґрунту вносять основне фосфорне добриво під перекопування ділянки простий суперфосфат – 5-6 кг на сотку або амофос – 2,5 кг на сотку або інше фосфоровмісне добриво з розрахунку 1-1,2 кг фосфору на сотку.

Внесення добрив при посіві насіння, посадці розсади

Припосівне або припосадкове фосфорне добриво для розсади помідорів застосовують на бідних і багатших фосфором ділянках, крім зафосфачених – таких, що містять понад 4,5 мг Р2О5 на 100 г ґрунту.

Припосівне добриво вносять у борозенки під час посіву насіння – насипають простий суперфосфат із розрахунку 0,75 кг на сотку, поливають водою з лійки, висівають насіння і присипають ґрунтом.

Якщо підживлення фосфором вносять при посадці саджанців помідорів, потрібно приготувати рідку бовтанку з консистенцією сметани. На 1 відро ґрунту потрібно 600-700 г простого суперфосфату у вигляді порошку. При вмочуванні розсади в бовтанку, вона повинна залишитися на коренях томата у вигляді бурульки.

Припосівне або припосадкове внесення суперфосфату під помідори збільшує врожайність, прискорює на 7-10 днів початок плодоношення.

Висока ефективність фосфорних добрив пов’язана з їхньою важливою роллю в плодоутворенні томатів. Як показують дослідження, до 94% фосфатів, витягнутих томатами з ґрунту, припадає на частку плодів і 6% на частку бадилля.

Якщо суперфосфату немає, при посадці розсади помідори підживлюють гноєм. Під кожну рослину вносять 0,2 кг гною, що еквівалентно 2-3 г простого суперфосфату.

Азотні добрива

Азотні добрива під час посіву і посадки не використовують, цей прийом, на відміну від місцевого фосфорного добрива, не має особливих переваг перед звичайними способами внесення азоту під помідори.

Увага! Для припосівного і припосадкового удобрення томатів не можна використовувати фосфоровмісні добрива, що містять також азот в амонійній формі. При контакті проростків томатів або розсади з добривом, що містить амонійну форму азоту (NH4+), настає аміачне отруєння рослин і загибель. У лунку при посадці не можна сипати амофос, нітрофоску, аміачну селітру.

Підживлення карликових сортів

Азотні добрива при вирощуванні карликового томата діляться на 2 дози:

• перша дається до посадки розсади;
• друге підживлення вноситься після того, як вона приживеться, зазвичай через 2 тижні.

Не можна перевищувати норми удобрення азотом, оскільки його надлишок може викликати затримку плодоношення, знизити врожайність.

Підживлення високорослих сортів

Коли йдеться про високі сорти, використовують 3 азотних підживлення:

• перше – до посадки розсади;
• друге – після приживлюваності розсади, через 2 тижні;
• третє – у період зав’язування першої китиці плодів помідорів (за розміру плода завбільшки з волоський горіх).

Жирування

Важлива особливість томатів – схильність до жирування при посиленому азотному живленні.

Жирування – надмірне зростання вегетативної маси, що супроводжується зниженням врожайності плодів, особливо ранньої продукції – плоди дрібнішають, зав’язь обсипається.

Тому половину норми азоту вносять до посадки розсади помідорів з розрахунку 0,5-0,6 кг азоту (1,5-1,8 кг амонійної селітри) на 100 м. кв. і стільки ж у підгодівлю в період формування плодів розміром з волоський горіх.

Якщо восени внесено органіку

Якщо восени під перекопування внесено органіку (гній, компост), дози азотних добрив і підживлення під помідори потрібно переглянути.

Наприклад, якщо восени внесли гній у дозі 400 кг на сотку, то перед посівом насіння або посадкою саджанців вносять 0,5-0,6 кг азоту або 1,5-1,8 кг амонійної селітри на сотку. Більше азотні підживлення не вносять, помідори будуть використовувати азот, що міститься в гної і звільняється в міру мінералізації органічної речовини.

Калійні добрива

Калійні, як і азотні добрива під час посадки і посіву насіння помідорів не використовують, це не має особливих переваг перед звичайними способами внесення калію.

Калійні добрива для томатів вносять у разі потреби, за вмісту менше 25 мг К2О в 100 г ґрунту, з розрахунку 0,6 кг калію або 1 кг добрива – хлористого калію на сотку. Всю норму калійного добрива вносять восени – під осіннє перекопування ділянки, де передбачається садити томати.

Органічне землеробство – способи удобрення томатів без застосування хімії

Помідор потребує доволі великої кількості азоту та підвищеного фосфорного добрива залежно від потреб у харчуванні.

Сидерати, гній і компост – джерела азоту

Найбільша проблема в органічному землеробстві – забезпечити томати достатньою кількістю легкодоступного азоту. На підставі цього компонента розраховуються дози використовуваних органічних добрив, що вносяться під помідори. В органічному сільському господарстві доза азоту при внесенні добрив не може перевищувати 170 кг N/га на рік. Це означає, що максимальна доза гною або компосту (із вмістом N 0,5%) не може перевищувати 34 т/га.

Основні джерела азоту для томатів:

• бобові рослини (жовтий люпин, горох польовий, вика, конюшина);
• компости;
• гній.

Бобові мають здатність зв’язувати атмосферний азот, доступний рослинам, культивованим послідовно після оранки і розкладання рослин-попередників. Кількість азоту, що вноситься в ґрунт із переораними бобовими, може бути дуже великою, залежно від виду і розміру виробленої зеленої маси.

Було визначено кількість азоту, що міститься в бобових рослинах, але він не повністю доступний для рослин у перший рік після оранки. Коефіцієнт доступності азоту із зелених добрив становить 0,5 – тобто тільки половина азоту, що міститься в масі зораних рослин, доступна для культивованих томатів протягом першого вегетаційного періоду.

Інші зелені добрива (гірчиця, фацелія) для виробництва своєї маси споживають азот, взятий із ґрунту, й утримують його у своїй масі, запобігаючи вимиванню. Тому загалом азотний баланс у ґрунті не збільшується, змінюється лише його форма та обмежуються втрати. Якщо кількість азоту, доступного рослинам із зораної зеленої маси, є недостатньою для томатів, нестача цього компонента в ґрунті може бути доповнена повною або зменшеною дозою компосту або гною, залежно від потреби. Слід також враховувати кількість компонентів, які активуються протягом сезону з перегною. Чим більше перегною в ґрунті, тим більше азоту буде активовано протягом року.

Якщо кількість азоту, використовуваного до посадки (сидерати або гній), занадто мала, необхідне підживлення помідор. Метою підготовки ґрунту для вирощування томатів є використання зрілого компосту або дуже добре збродженого гною.

Компости або твердий гній слід використовувати до дати посадки розсади, щоб забезпечити можливість переходу азоту з органічних сполук у мінеральні форми, доступні для помідорів.

Фосфор і калій

Помідори потребують більш високого фосфорного добрива через обмежене поглинання цього компонента за нижчої температури ґрунту. Його доступність також нижча на слабокислих ґрунтах (pH < 5,5) або лужних ґрунтах. Важливий елемент для помідорів – калій. Калію в ґрунтах зазвичай багато, але він не завжди доступний для рослин. Джерелом цього компонента, який поступово активується протягом вегетаційного періоду, є органічна речовина, що міститься в ґрунті. Якщо кількість калію в ґрунті занадто низька, його можна доповнити органічними добривами або солями калію, дозволеними для використання в органічному землеробстві.

Систематичне органічне добриво збільшує доступність фосфору для рослин, створюючи складні фосфатні сполуки з гумусом.

Якщо аналіз ґрунту показує низький вміст фосфору, ґрунт під помідори удобрюють фосфатним або кістковим борошном, переважно восени або навесні, за кілька тижнів до посадки.

Ці добрива не повинні використовуватися на світлих і лужних ґрунтах. Томат має досить тривалий вегетаційний період, що дає змогу використати більшість поживних речовин, доступних у перший рік після внесення органічних добрив.

Підживлення помідорів народними засобами

Нижче наведено 4 добрива, які можна приготувати своїми руками в домашніх умовах. Навесні розсада помідорів потребує необхідної кількості поживних речовин. Піклуючись про гарний ґрунт, городники згрібають листя, суху траву й аналогічні відходи, які в природних умовах піддаються процесам гуміфікації, що призводять до утворення поживних речовин. Можна і “вручну” підгодовувати помідори, використовуючи домашні продукти.

Яєчна шкаралупа

Яєчна шкаралупа містить кальцій, кремній, фтор, цинк, сірку. Завдяки такому складу вона підходить для удобрення помідорів.

Шкаралупу потрібно розкришити і розкидати під помідорами в саду. Поступово вона розчинятиметься, даючи ґрунту дорогоцінний кальцій. Подрібнена шкаралупа також допоможе боротися зі слимаками та равликами, яким не подобаються гострі, грубі краї шкаралупи. При підготовці субстрату для рослин у контейнерах потрібно подрібнити шкаралупу на дрібний пил і висипати її прямо на ґрунт.

Можна приготувати відвар з яєчної шкаралупи. Потрібно розкришити її, залити киплячою водою і відкласти на тиждень. Після закінчення тижня можна поливати яєчним підживленням томати.

Бананова шкірка

Шкірка від бананів забезпечує рослини фосфором і калієм, елементами, необхідними для здоров’я, тривалого цвітіння рослин, і смаку! Помідори, удобрені підгодівлею з бананової шкірки, ростуть як божевільні і набувають повного, виразного смаку. Бананове добриво також є засобом позбавлення від попелиці!

Розріжте шкірку на шматочки і висушіть. Потім розкришіть і змішайте з водою. Приблизно через тиждень витримки використовуйте рідку підгодівлю для поливу помідорів. Нарізані шматочки шкірки можна закопати в землю трохи нижче ніж садять саджанець помідора.

Деревна зола

Побічний продукт від спалювання дров у каміні чи грилі не потрібно викидати. У саду варто використовувати попіл навесні та восени. Не можна використовувати золу від горіння пофарбованої, лакованої або просоченої деревини. Тільки натуральне дерево характеризується відповідними властивостями. Зола містить магній, калій, натрій, фосфор.

Корисні властивості золи:

• дасть змогу поліпшити ріст рослин;
• удобрить ґрунт;
• допомагає боротися з кислим ґрунтом, рН якого потрібно нормалізувати.

Оскільки зола не містить азоту, рекомендується використовувати її восени. Підживлення золою використовують у розумних дозах, щоб не заважати засвоєнню заліза і бору, що послаблює зелені стебла помідорів.

Поживне добриво з кропиви

Кропива багата поживними речовинами, необхідними для томатів – її склад вирізняється вітамінами, що добре засвоюються (A, B, C і K), і мінеральними солями – залізом, кальцієм і кремнієм. З кропиви готують поживну, рідку підгодівлю для поливу томатів.

Для приготування добрива своїми руками знадобиться:

• 1 кг кропиви;
• 10 л води (бажано зібрати дощову воду);
• марля;
• пластикова ємність – ніколи не використовуйте метал, кропива поглинає важкі метали!

Зріжте кропиву, помістіть на дно контейнера, налийте воду. Накрийте настій марлею і залиште бродити в тихому, злегка затіненому місці. Підживлення готове приблизно через 2 тижні, коли змінить колір на світло-коричневий. Не забудьте перемішувати добриво щодня! Підживлення з кропиви має досить інтенсивний, неприємний запах.

Висновок

Помідори мають високі потреби в харчуванні, правильне удобрення і підживлення дають змогу отримувати високий урожай хорошої якості. Неправильне удобрення помідорів або повна відмова від цієї процедури впливають на якість плодів, знижують урожайність. Важливо знати, коли, чим підживити помідори і як. Коли достатньо осіннього внесення органіки, а коли потрібні спеціальні підживлення або внесення комплексних мінеральних добрив для томатів.