Сидерати для городу – які краще сіяти навесні, восени, відгуки

Зелені добрива є ефективним способом безпечного поліпшення якості ґрунту та забезпечення його поживними речовинами. Їх використовують на фермах, овочевих і фруктових посадках, присадибних ділянках. Коли і які сіяти рослини сидерати найкращі для городу, коли закопувати, як вирощувати, що краще вибрати – про це йтиметься в цій статті.

Зелені добрива

Що ж таке сидерати і як їх використовувати?

Своєрідне зелене добриво для ґрунту створюється в результаті вирощування окремих видів рослин, а потім оранки (перекопування) врожаю зеленої маси, з покриттям його шаром ґрунту.

Рослини, що використовуються як сидерати, мають відповідати таким характеристикам:

• мати короткий вегетаційний період;
• швидко виробляти велику кількість біомаси;
• мати високу здатність використовувати азот, взятий бульбочковими бактеріями з повітря, переводити в доступні для рослин форми інші поживні речовини ґрунту;
• відрізнятися невибагливістю до ґрунтових умов.

Бульбочкові бактерії – група ґрунтових бактерій порядку Rhizobiales, здатних зв’язувати неорганічний атмосферний азот. Це бактерії родів Rhizobium, Bradyrhizobium, Azorhizobium, Sinorhizobium і Mesorhizobium, що живуть у симбіозі з корінням бобових рослин.

Крім взаємозамінних груп, що належать до α-протеобактерій, симбіоз із рослинами також включає грампозитивні бактерії Frankia. На початку 21-го століття було виявлено, що кореневі бульби у бобових рослин також можуть бути сформовані бактеріями, що не належать до Rhizobiaceae. Це бактерії з групи Methylobacterium і Burkholderia.

Кореневі бульбочки на коренях різних рослин:

Бобові рослини утворюють найбільше сімейство на Землі, що налічує близько 18 000 видів. Їхній успіх, ймовірно, зумовлений симбіозом із бактеріями, що зв’язують атмосферний азот. Ці мікроорганізми мають здатність фіксувати вільний азот із повітря, завдяки чому вони забезпечують рослини азотом (40-80 кг N/га на рік). У результаті цього симбіозу рослини забезпечені азотом, якість і родючість ґрунту підвищується.

Тому найбільш важливою групою сидератів є види, що належать до родини бобові. Загалом за сезон такі рослини вносять у середньому 4-8 г азоту на 1 м² ґрунту (40-80 кг на га). Така кількість відповідає середній річній дозі внесення мінеральних азотних добрив під час промислового вирощування озимої пшениці, кукурудзи, картоплі, інших культур.

До списку найкращих сидератів входять:

• люпин,
• вика,
• сераделла,
• горох посівний,
• конюшина.

Також до них належать рослини з інших родин:

• фацелія,
• ріпак,
• гірчиця.

Від чого залежить ефективність симбіозу?

Надмірна хімізація посівів призводить до збіднення ґрунту бульбочковими бактеріями. Навіть використання протруювання насіння затримує швидкість росту штамів Rhizobium і Bradyrhizobium, зменшує кількість мікроорганізмів, розмір їхніх колоній.

Для максимальної ефективності симбіозу між бобовими рослинами та кореневими бактеріями, потрібно:

• обмежувати використання пестицидів;
• уникати забруднення ґрунту важкими металами;
• застосовувати мінеральні азотні добрива з бобовими сидератами не потрібно, вони пригнічують корисну функцію азотфіксувальних бактерій.

На симбіоз сидератів також негативно впливають присутність вірусів-бактеріофагів і деяких ґрунтових шкідників (наприклад, довгоносики бульбочкові – лат. Sitona), що пошкоджують кореневі бульбочки.

Переваги сидератів

Сидерати збагачують ґрунт поживними речовинами. Діючи фітосанітарно і фітомеліоративно, вони позитивно впливають на фізичні та хімічні властивості ґрунту. У результаті покращують його продуктивність, підтримуючи і навіть підвищуючи родючість.

Користь сидератів полягає в таких властивостях:

• забезпечення ґрунту поживними мінеральними та органічними речовинами;
• прискорення утворення гумусу (велика кількість вегетативної маси);
• поліпшення структури, фізичних властивостей ґрунту (він стає більш пухким, завдяки глибокій кореневій системі бобових);
• зменшення ерозії, вимивання поживних речовин (інгредієнти утримуються корінням сидератів);
• захист від висихання ґрунту (висока щільність рослин обмежує випаровування води з ґрунту);
• допомагає посів сидератів і від бур’янів (завдяки високій щільності посадки сидерати перешкоджають проростанню, розвитку бур’янів);
• підвищення мікробіологічної активності ґрунту.

Сидерати мають здатність поліпшувати фітосанітарний стан ґрунту, пригнічуючи розвиток личинок, нематод, шкідливих мікроорганізмів, комах.

Фітосанітарними видами є, наприклад, біла гірчиця або редька посівна, а також бобові, які глибше проникають у ґрунт і, таким чином, чинять фітомеліоративну дію. Вони транспортують мінерали з глибоких шарів ґрунту, недоступних для більшості культур, наприклад, злаків.

Приклади фітосанітарної дії сидератів:

• Біла гірчиця, ріпак, редька – пригнічують розвиток нематод, дротяників, перешкоджають проростанню бур’янів.
• Гречка – гальмує розвиток личинок, проростання насіння бур’янів.
• Буркун – дуже стійкий до посухи. Ефективно відлякує гризунів у польових культурах. Медонос.

Як правильно вибрати вид рослини?

Сидерати можна садити в саду, городі, до і після збору основного врожаю. Це гарне рішення для окультурення порожньої землі та ефективного використання сівозміни. За правильного добору рослин залежно від ґрунтово-кліматичних умов і раціональних агротехнічних заходів можна значно підвищити родючість ґрунтів.

Важливо дотримуватися правил сівозміни, не висаджуючи рослини однієї родини поспіль. Якщо озимий олійний ріпак є основною культурою, ярий олійний ріпак не сіють перед ним, бо це призводить до поширення грибкових захворювань (чорна гниль, капустяна гниль). Той самий принцип застосовний до зернових культур.

Немає одного найкращого сидерата – у кожного свої плюси і мінуси. Зелені добрива мають бути адаптовані до:

1. типу ґрунту,
2. пори року,
3. типу рослин, які будуть вирощуватися після них.

Для посушливих ділянок

Бобові рослини широко використовуються, як сидерати. Однак, не всі їхні види варто сіяти (також як компонент суміші) в районах, де переважають посухи (якщо не очікується дощ). У посушливих умовах краще підійдуть:

• фацелія (сімейство Бурачникові);
• сераделла (сімейство Бобові).

Залежно від типу ґрунтів

Біла гірчиця і фацелія – хороші сидерати для всіх типів ґрунтів.

На легких ґрунтах можна використовувати такі види сидератів:

• жовтий люпин,
• серадела,
• кормовий горох,
• біла гірчиця,
• фацелія.

Можна створювати суміші для посіву сидератів. Гарно будуть працювати такі поєднання:

1. жовтий люпин 1кг+серадела 200 гр – розрахунок на сотку;
2. люпин 800 гр + серадела 200 гр + біла гірчиця 100 гр – розрахунок на сотку;
3. люпин 800 гр + фацелія 100 гр – розрахунок на сотку;
4. серадела 400 гр + фацелія 100 гр – розрахунок на сотку;
5. серадела 350 гр + гірчиця 350 гр – розрахунок на сотку;
6. фацелія 200 гр + гірчиця 200 гр – розрахунок на сотку;

На середніх ґрунтах можна використовувати такі види:

• люпин вузьколистий,
• вика яра,
• кормовий горох (польовий горох),
• квасоля.

Сидерати для важких, глинистих ґрунтів:

• боби,
• яра вика,
• соняшник,
• горох.

Вибір суміші

Зернові культури можна висівати поодиноко або в складі суміші. Імовірність успіху використання зернових сидератів збільшується шляхом посіву суміші, наприклад, з 2-3 видів, особливо якщо агрометеорологічні умови в період вегетації виявляються несприятливими для одного з її компонентів.

Дата збирання врожаю попередньої культури і тривалість вегетаційного періоду мають вирішальний вплив на вибір видів для суміші. Під час визначення складу багатовидової комбінації обрані компоненти повинні мати однакові вимоги до ґрунту та вегетаційний період.

Коли сіяти сидерати?

Посів рослин в основному залежить від конкретного виду. При виборі культури слід керуватися датою посіву, типом ґрунту, призначенням. Різні види сидератів можна вирощувати від двох до кількох місяців.

Можна сіяти з весни до осені різні сидерати (залежно від того, ярі вони чи озимі). Зазвичай насіння висівають у другій половині літа – як другу культуру після збору основної.

Терміни посадки сидератів такі:

1. з липня до середини серпня висівають рослини, які будуть закопані восени (люпин, гірчиця);
2. на рубежі серпня і вересня висаджують зимостійкі види, які перекопують навесні: жито, озима вика.

На додаток до видів, перерахованих вище, можна використовувати суміші як зелені добрива, наприклад:

1. вика і боби,
2. вика, овес, люпин.

До кінця липня висівають – жовтий люпин, боби.

До 5 серпня висівають – капуста городня дворічна, озимий олійний ріпак, ярий олійний ріпак, горох посівний, люпин вузьколистий, сераделла, весняна вика.

До 15 серпня висівають – кормова редька, посівна редька, фацелія, гірчиця.

Як і коли закопувати сидерати?

Термін, коли закопувати сидерати, залежить від виду ґрунту і швидкості розкладання зеленої маси.

Правила такі:

1. На важких, суглинних ґрунтах сидерати закопують восени. Розкладання і мінералізація рослинної маси в них відбувається повільніше, немає загрози вимивання поживних речовин з органіки, що розклалася.
2. На легких ґрунтах бажано залишати рослини на зиму і закопати їх ранньою весною. Ці ґрунти спричиняють швидше розкладання рослинної маси, що може спричинити великі втрати поживних речовин унаслідок вимивання з верхнього шару ґрунту.
3. Сидерати на городі, незалежно від фізичних властивостей ґрунту, потрібно закопувати на глибину 10-15 см, перш ніж вони відцвітуть і стебла затвердіють. Тоді рослини швидко розкладатимуться, і співвідношення азоту і вуглецю в біомасі буде найбільш сприятливим для утворення гумусу.

Глибина закопування сидератів також залежить від виду ґрунту:

• на глинистих ґрунтах, у яких розкладання рослинної маси відбувається повільніше, сидерати слід закопувати неглибоко;
• на легких ґрунтах – глибше.

Найпопулярніші види сидератів

Нижче представлено найкращі рослини і строки, коли сіяти сидерати, коли косити і закопувати.

Люпин

Люпин (Lupinus luteus) створює глибоку кореневу систему. Вид збагачує ґрунт азотом, має дуже довге коріння. Насіння висівають у нормі близько 150 г/10 м².

Жовтий люпин (повільно зростаючий) і вузьколистий люпин (швидкозростаючий) часто трапляються як сидерати. Обидва види мають декоративні якості квітів, рекомендуються для використання в садах. Люпин можна сіяти в будь-якій частині саду, навіть на клумбах з квітами.

Жовтий люпин підходить для всіх ґрунтів, особливо слабких, піщаних. У перший період росту жовтому люпину потрібна волога земля. Потім коріння виростає до 2 метрів углиб землі, рослини стають стійкими до нестачі води.

Вузьколистий люпин підходить для всіх ґрунтів, але краще працює на багатших, вологіших ґрунтах.

Морозостійкість: мінус 8 градусів за Цельсієм

Термін посіву люпину – з весни до осені, покосу – через кілька місяців після посіву, бажано у фазу цвітіння і плоских стручків.

Вузьколистий люпин можна скошувати і залишати коріння (не вириваючи із землі), наприклад, під плодовими деревами і чагарниками.

Посівний горох

Популярна рослина, що використовується як гарний сидерат – посівний горох (Pisum sativum). Краще засіяти горохом ділянку раніше як першою культурою на сезон, тому що для правильного росту гороху потрібні низькі температури під час проростання. На відміну від типового кормового гороху, посівний дає яскраві квіти – фіолетові, рожеві. Цей сидерат має невеликі вимоги.

Посівний горох полюбляє середньо-важкі, добре дреновані ґрунти. Культура на додаток до азоту, забезпечує ґрунт великою кількістю доступного фосфору. Стійкий до низьких температур. Не любить кислі ґрунти.

Стандарт норми висіву становить 140-180 г/10 м².

Терміни, коли садити – ранньою весною (з березня по квітень), закопувати горох – через 2-3 місяці після посіву, в період цвітіння.

Боб російський

Це один із найкращих сидератів. Створює глибоку кореневу систему (до 100-120 см), добре дренує ґрунт. Найефективніше боб російський або кінський, садовий (Vicia faba) вирощувати на важких ґрунтах з нейтральною реакцією. Дуже стійкий до надмірної вологості в ґрунті. Не підходить для подальшого вирощування гороху, квасолі, бобів.

Підходить більшість типів ґрунту – особливо рекомендується для важких. Погано росте на кислих ґрунтах.

Стандарт висіву: 220-300 г/10 м².

Термін посадки – ранньою весною (оптимально до кінця квітня), покіс – через кілька тижнів після посіву – до того, як боб зацвіте.

Вика

Як сидерат вирощують вику посівну та волохату.

Віка посівна або горошок посівний (Vicia Sativa) – кормова рослина, має глибоку кореневу систему, виробляє багато зеленої маси, збагачує ґрунт азотом. Віка досягає висоти 80 см, має пір’ясте листя, червоно-фіолетові квітки. Цей сидерат росте на будь-яких ґрунтах. Чутлива до посухи.

Волохата вика або озима (Vicia villosa) – зимостійкий сидерат. Створює довші пагони, ніж вика посівна – довжиною 150 см. Має низькі температурні та ґрунтові вимоги. Відповідний тип ґрунту: більшість типів, навіть піщані, кислі.

Середній стандарт на висів: 130 г/10 м². Озиму вику висівають трохи густіше.

Оптимальні строки вегетації обох видів вики: посів – з кінця весни до осені, покіс – восени (яра вика) або навесні (озима вика).

Конюшина

Як сидерат використовуються зелена, червона і криваво-червона конюшина (Trifolium). Варто сіяти культуру на піщаних або супіщаних ґрунтах. Має широке застосування, глибоко розпушує ґрунт. Відповідний тип ґрунту: середньо-важкий. Морозостійкість: стійкий до сильних морозів.

Середній стандарт висіву становить близько 30 г/10 м².

Оптимальні дати: посів – навесні або на початку літа, покіс – через 2-3 місяці після висіву, в період цвітіння.

Пижмолиста фацелія

Через декоративні якості та як сидерат садять у садах фацелію блакитну або пижмолисту (Phacelia tanacetifolia). Це однорічна рослина, що належить сімейству Бурачникові.

Переваги:

• формує багато зеленої маси;
• гальмує розвиток бур’янів;
• забезпечує перегноєм і великою кількістю азоту, що зберігається в листі та стеблах, глибоко удобрює ґрунт;
• зменшує появу нематод у ґрунті (що дуже корисно, наприклад, для вирощування буряків);
• високо цінується бджолярами за медоносні квіти.

Фацелію частіше вирощують після овочів або зернових. Рослина досягає висоти 80 см. Має опушені пагони, листя. Квіти фіолетові.

Тип ґрунту: всі, крім дуже легких, сильно підкислених, водно-болотних угідь.

Морозостійкість: до мінус 6 градусів за Цельсієм.

Норма висіву: 40 г/10 м².

Оптимальні терміни: посів з весни (березень) до серпня, покіс через 3 місяці після посадки зелену масу можна зрізати.

Гірчиця та ріпак

До родини Капустяні належать сидерати – гірчиця (Sinapis) та ріпак (Brassica napus). Варто їх сіяти на дачних і присадибних ділянках, бо вони зменшують кількість бур’янів і шкідників. Однак після внесення такого зеленого добрива не можна сіяти інші рослини цієї родини, наприклад:

• білокачанну капусту,
• броколі,
• цвітну капусту.

Для обох культур підійдуть усі типи ґрунтів, зокрема слабкі, піщані. Але краще підходять:

• для вирощування гірчиці – легкі,
• для ріпаку – середні.

Гірчиця не любить кислий, вологий і ущільнений ґрунт.

Ріпак формує багато зеленої маси. Витримує низьку температуру повітря. Посів: з березня по вересень (20г насіння на 10 м²).

Біла гірчиця виробляє багато зеленої маси. Покращує фітосанітарний стан ґрунту – допомагає боротися з нематодами. Піддається дуже швидкій мінералізації. Морозостійкість: до мінус 6 градусів за Цельсієм Посів: 30 г насіння на 10 м².

Посів гірчиці з липня по вересень. Покіс копати бажано у фазу цвітіння.

Серадела.

Переваги серадели:

• збагачує ґрунт азотом, добре його розпушує (має багато азотфіксуючих бульбочок), забезпечує утворення гумусу;
• покращує фітосанітарний стан ґрунту;
• сидерат підходить для посіву на середньому та слабкому ґрунті, добре переносить посуху (достатньо роси та туману);
• медонос.

Недоліки:

• спочатку росте повільно;
• іноді заглушується бур’янами;
• не підходить для подальшого вирощування бобових.

Норма висіву: 40 г насіння на 10 м². Посів з квітня по серпень, покіс – закопують, коли стебла досягають 20 см.

Жито

Переваги:

• забезпечення ґрунту поживними речовинами;
• виробляє багато біомаси;
• гальмує розвиток бур’янів;
• покращує структуру ґрунту;
• після нього можна вирощувати різні овочі;
• морозостійка.
  Особливо рекомендується для сумішей з бобовими, наприклад, озимою викою.

Норма висіву: 200 г насіння на 10 м².

посів :1 березня – 10 квітня, 15-31 липня, вересень; покіс – коли досягає висоти 10-20 см.

Овес

Переваги вівса:

• підходить для посіву навіть у запущених, зарослих травою, нещодавно створених садах;
• низькі вимоги до ґрунту, стійкий до рН (від дуже кислих ґрунтів до слаболужних);
• збагачує землю азотом, формує багато гумусу, сприяє розвитку корисних мікроорганізмів у ґрунті;
• має невеликі вимоги;
• добре переносить морози.

Недоліки: потрібен вологий ґрунт.

Насіння вівса можна змішати з квасолею, жовтим люпином, посівним горохом.

Посів – 20 березня – 10 квітня, 15-31 липня; покіс – перекопують, коли овес досягне висоти 10-20 см.

Гречка посівна

Гречка звичайна або посівна (Fagopyrum esculentum) не має декоративного вигляду, але її значення дуже велике:

• запобігає ерозії ґрунту;
• зменшує зараження бур’янами;
• допомагає боротися зі шкідниками ґрунту (личинки та нематоди);
• медоносна, кормова рослина;
• цінна їжа для людини.

Недоліки гречки:

• погано росте в сухому ґрунті;
• чутлива до морозів;
• не підходить для овочів родини гречаних – щавель, ревінь.

Тип ґрунту: родючий, гумусний, середньо-важкий. Суха або перезволожена земля не підходить.

Посів квітень-травень, покіс копати бажано гречку в повному цвітінні.

Редька посівна

Однорічна або дворічна рослина редька посівна або городня (Raphanus sativus) із сімейства Капустяні (Brassicaceae) вживається в їжу і як сидерат.

Переваги редьки:

• збагачує ґрунт азотом і розпушує його (до 150 см), формує багато гумусу;
• обмежує появу нематод;
• підходить для посіву на середньому ґрунті.

Недоліки:

• погано проростає в сухому ґрунті;
• не любить вологий, кислий ґрунт;
• не підходить для подальшого вирощування рослин із сімейства капустяних – броколі, брюссельська, цвітна, білокачанна, червона капуста, ріпа, редька.

Посів 10-30 серпня, покіс – копати коли стебла досягнуть 20 см. Морозостійкість: – 6 градусів за Цельсієм.

Буркун лікарський

Це рудеральна дворічна трав’яниста рослина, яку можна використовувати для відлякування гризунів у саду. Виробляє кумарини, які відлякують мишей і полівок. Буркун часто використовують як сидерат, який висівають після збору врожаю основної культури. Медонос.

Термін посіву: з весни.

Тип ґрунту: різний, бажано перегнійний.

Чорнобривці

У садах вирощують різні види чорнобривців, як бордюрні рослини, на клумбах. Чорнобривці допомагають в усуненні патогенних ґрунтових нематод. Коріння рослини виробляє сполуки, токсичні для цих організмів. Тому кожні кілька років варто садити їх на овочевих грядках, у міжряддях, інших інтенсивно оброблюваних місцях.

Термін посіву: квітень-травень.

Соняшник

Увага! Для сидерата краще вибрати карликові соняшники. Їх легше перекопати восени.

Переваги:

• забезпечує багато перегною;
• підходить для посіву в середньому ґрунті;
• медоносна та декоративна рослина.

Недоліки:

• стебла соняшнику часто дерев’яніють, їх важко закопати (можна порізати, наприклад, у подрібнювачі гілок);
• не підходить для подальшого вирощування овочів із сімейства складноцвітих – цикорій, ендивій, салат.

Посів – липень, покіс – бажано в повному цвіту. Морозостійкість: до мінус 5 градусів за Цельсієм.

Амарант багряний

Квіткова рослина амарант багряний (Amaranthus cruentus) використовується як сидерат.

Переваги:

• забезпечує багато гумусу, сприяє розвитку корисних мікроорганізмів у ґрунті;
• терпимо ставиться до землі, не потребує поливу;
• декоративна рослина.

Недоліки: часто досягає значних розмірів, важко перекопати.

Посів 15-31 липня, покіс у повному цвітінні. Морозостійкість: до 0 градусів за Цельсієм (теплолюбний).

Пажитниця багатоквіткова

Райграс або пажитниця багатоквіткова (Lolium multiflorum) – однорічний або дворічний кормовий злак.

Переваги:

• забезпечує азот і перегній;
• покращує структуру ґрунту;
• можна вирощувати різні овочі.

Недоліки: потрібна хороша земля, багато води.

Посів – серпень, покіс – навесні, коли земля відтане.
Під час вирощування сидерати слід поливати (під час посухи), щоб збільшити кількість виробленої зеленої маси. Сидерати восени (або навесні наступного року – для зимостійких видів) ретельно перекопують, змішуючи з ґрунтом.

Відгуки

“Дісталася дачна ділянка з дуже важким, глинистим ґрунтом. Подивився у сусіда – нормальна земля. Запитав, що він робив. За його порадою 2 роки висівав вузьколистий люпин, робив перекопування. Результат дуже порадував. Ґрунт став більш пухким і трохи потемнів. Організував город, дерева посадив. Тепер продовжую його періодично використовувати.”

Володимир Петрович

“Давно використовую сидерати в саду для підтримки родючості, багато перепробувала варіантів. У цьому питанні крім користі є ще зручність застосування. Деякі види дуже важко потім перекопувати. Оптимальним варіантом для моєї дачі виявилася гірчиця. У неї не груба надземна частина, легко закопується. Перекопування веду до цвітіння, так не за інструкцією, але набагато простіше.”

Валентина Олександрівна

“З гірчицею обережно потрібно, якщо капусту садите. На ній блішка хрестоцвітна розводиться. Потім на капусту нападає. У себе люпин саджаю, дуже добре гумус підвищує. Ґрунт із кожним роком чорнішим стає.”

Миколай

“На дачі овес висіваємо – відмінно родючість підвищує і розпушує ґрунт. Сіяти його потрібно обов’язково в борозенки. Якщо просто розкидати по ділянці – всі птахи склюють. Ми так перший рік пролетіли.”

Ніна Василівна