Цибуля-порей – вирощування у відкритому ґрунті, посів насіння на розсаду, догляд

Цибулю-порей в основному використовують як доповнення до страв – супів, соусів, м’яса, салатів. Її властивості особливо цінуються людьми, які дотримуються дієти, тому що вона має очищувальний ефект і допомагає схуднути. Вона дуже корисна для здоров’я – це чудове джерело вітамінів, кальцію, фосфору і заліза. Тому варто висаджувати на своїх ділянках цей корисний овоч. Посадка, секрети вирощування цибулі-порею з насіння, догляд, основні хвороби та шкідники розглянуті в цій статті.

Коротка характеристика цибулі-порею

Цибуля-порей (Allium ampeloprasum) – дворічна рослина, що належить до сімейства амарилісові. У перший рік формує кореневу систему, вкорочене стебло і довге листя. Наступного року вегетації рослина виробляє квіти та насіння. У городах, як правило, вирощується як однорічник. Ця цибуля прийшла до Європи з Малої Азії в середні століття. Вирощування порею можна здійснювати в усіх овочівничих регіонах.

Рослина вирізняється укороченим стеблом, а також довгим зеленим листям. Саме ці дві частини вважаються їстівними. У овоча досить гострий, характерний смак.

Корисні властивості:

• має антисептичну, тобто дезінфікуючу та антибактеріальну дію;
• підтримує травлення;
• знижує рівень цукру в крові;
• завдяки залізу, що легко засвоюється, його можна застосовувати під час лікування анемії;
• діє на дихальну систему, посилює секрецію (сироп із порею);
• лікує неприємний запах із рота;
• порей вважається афродизіаком, корисний для чоловіків.

На жаль, овоч може викликати здуття живота, не рекомендується вживати його людям із виразковою хворобою, захворюваннями шлунка, вагітним жінкам.

Порей має високу поживну цінність, містить:

• багато заліза;
• фолієву кислоту;
• ніацин;
• рибофлавін;
• вітаміни – В, А, С, Е, К.

Порей досить легко вирощувати. Сезон вегетації може тривати 70-170 днів залежно від сорту.

Сорти цибулі-порею

Сорти порею ділять за термінами дозрівання на:

• Дуже ранні та ранні – характеризуються сильним ростом, дають довге стебло, листя має світло-зелений колір. Урожай призначений для збирання пучків цибулі, для сушіння, як інгредієнт у заморожених продуктах.
• Середньостиглі – для осіннього врожаю, характеризується товстим, довгим стеблом і темним синьо-зеленим листям.
• Пізні сорти – ростуть повільніше, дають коротше стебло, мають темно-зелений колір із блакитним нальотом. Рослини стійкі до низьких температур і можуть зимувати в ґрунті.

Важливе значення має також довжина білої частини цибулі – ніжки.

• Коламбус – дуже ранній, довжина ніжки 20-30, стійкий до холоду;
• Веста – ранній, довжина ніжки 30-50, високоврожайний, стійкий до спеки, заморозків;
• Слон – середньоранній, довжина ніжки 25-30, відмінний смак, добре зберігається. Вирощується через розсаду. Необхідне підгортання.
• Хобот слона – середньоранній, довжина ніжки 20-25. Високоврожайний. Потребує підгортання. Посів на розсаду в березні.
• Казимир – середньостиглий 20-30 Високоврожайний. Добре зберігається. Посів на розсаду в березні.
• Переможець –  середньостиглий 20-30 Стійкий до морозу. Маса до 200 г. Сіро-зелене листя. Напівгострий смак.
• Добрий молодець – середньостиглий 25-30 Високоврожайний, смак слабогострий. Вирощується через розсаду, потребує підгортання.
• Камус – середньостиглий 30-50 Швидкорослий. Витримує мороз -4 °C. Потребує підгортання.
• Алігатор – пізній 30 Зелена частина має легкий часниковий запах
• Карантанський пізній –  10-25 Врожайність – до 5 кг з кв.м. Морозостійкість висока. Рекомендовано вирощування карантанської цибулі з насіння на розсаду

Попередники порею

Хороші попередники для вирощування порею – овочі, які рано залишають грядки. Цю цибулю ідеально вирощувати після таких культур:

• огірки;
• помідори;
• селера;
• хрестоцвіті овочі (рання капуста, цвітна капуста);
• морква;
• гарбуз;
• злаки (крім вівса).

Не рекомендується вирощувати порей після цибулинних рослин через високий ризик зараження хворобами і шкідниками. Перерва у вирощуванні цибулі на одному місці має становити 3-4 роки.

Вимоги до ґрунту та клімату

Порей не має надмірних потреб, але краще росте на ґрунтах:

• родючих,
• багатих на гумус,
• піщано-глинистих.

Гірше росте порей на занадто світлих, піщаних ґрунтах. рН ґрунту має бути нейтральним, переважно 6-7,5.

Місце вирощування порею вибирають найсонячніше. Перед зимою проводиться оранка (перекопування) глибиною 25-30 см. Грядки слід розміщувати у відкритих місцях, далеко від водойм, низин. Найкраще підходять для вирощування цибулі області з м’яким і вологим кліматом. Для проростання насіння достатньо температури всього 3-4 градуси за Цельсієм, але, щоб рослина вступила у фазу росту, необхідно забезпечити теплі умови з мінімальною температурою 15-20 градусів за Цельсієм. Порей витримує морози до -15 °С.

На додаток до високих вимог до світла порей потребує досить високої вологості, оскільки він чутливий до нестачі води, особливо на стадії проростання і сходів, і під час росту.

Ґрунт перед посівом насіння ретельно очищають від залишків бур’янів, перекопують, вирівнюють.

Добриво

Порей належить до середньо-глибоких кореневих рослин, має високі вимоги до живлення.

Органічне добриво найбажаніше для вирощування цієї цибулі, тому її слід вирощувати в перший або другий рік після внесення гною, компосту. Рекомендована доза становить 30-40 тонн на гектар (300-400 кг на сотку).

Органічне добриво, особливо не повністю компостовану органічну речовину, не слід вносити пізніше, ніж за рік до посадки. Краще посадити порей на ділянці як другий овоч після внесення органіки. Цибулеві овочі добре ростуть після ранніх зібраних огірків або картоплі.

Що більше часу мине від використання гною, то більше в наступні роки буде необхідно доповнити цей тип добрива мінеральними складами.

Мінеральні добрива вносять у ґрунт (використовують препарати з основними елементами живлення – NPK за 3 тижні до посадки). За необхідності застосовують також позакореневе підживлення зазвичай азотними добривами, не пізніше, ніж за 6 тижнів до збору врожаю. Проливні дощі вимагають збільшення доз на 30%.

Приблизні дози мінеральних добрив (діюча речовина кг/на сотку):

• азот – 1-1,5;
• фосфор – 0,6-1;
• калій – 1-1,5.

Фосфорні та калійні добрива, а також половину дози азоту вносять за 2 тижні до висаджування розсади, решта азоту вноситься потім.

Дози фосфатних добрив визначають на підставі хімічного аналізу. Оптимальний вміст фосфору в ґрунті має бути не менше 60-80 мг/дм³. За відсутності рекомендацій щодо добрив приблизна доза становить 1-1,5 кг/сотку у вигляді подвійного суперфосфату.

Вміст калію в ґрунті має бути не менше 150 мг/дм³ на легких ґрунтах і 300 мг/дм³ на середніх. Навесні вносять сульфат калію в дозі 1-2 кг/сотку.

Азотні добрива при посадці порею зазвичай вносяться двічі:

1. до посіву (посадки розсади);
2. у фазі росту рослини – зазвичай через 2 місяці після внесення першої дози.

Позакореневе підживлення особливо цінне у фазі 4-6 листків.

Посів цибулі-порею

Існує 2 методи вирощування порею:

1. Посів насіння в ґрунт – проводиться на початку квітня, застосовується для пізніх сортів. Це дешевший метод, набагато менш вимогливий. Однак, урожайність знижується.
2. Розсадний – посів проводиться в березні або раніше. Необхідно забезпечити рослинам оптимальні умови зростання – використовувати парник або теплицю.

Залежно від сорту і потреб насіння висівають із середини січня до середини лютого або навіть березня. Найкраще сіяти насіння на розсаду за 8 тижнів до висадки в ґрунт. Відповідно, період збору врожаю визначається терміном посіву. У домашніх умовах насіння цибулі висівають у низькі ящики або горщики з ґрунтом і торфом. На 1 м² площі висівають 3-4 грами насіння.

Вирощування цибулі-порею через розсаду вимагає підтримки температури на оптимальному рівні – в межах 15-20 градусів за Цельсієм. За таких умов сходи з’являються через 2 тижні, іноді доведеться почекати довше.

Вирощування розсади цибулі проводять у плівковому тунелі або теплиці з відстанню 40-60 см між рядами і, залежно від сорту, на відстані 7-20 см між рослинами. Можна вирощувати в домашніх умовах, але не на гарячому підвіконні біля радіатора опалення.

Порей також висівають у відкритий ґрунт, це найменш вимогливий метод. Посів насіння у відкритий ґрунт проводять на початку квітня. Метод виправданий у разі вирощування пізніх сортів осінньої цибулі. Не можна сіяти порей занадто рано через весняні морози, які рослини не переживуть (сходи чутливі до заморозків). Цибулю висівають у ґрунт рядами, дотримуючись відстані 20 см між ними.

Якщо після посіву насіння в ґрунт настає сильний мороз, потрібно накрити посіви агротекстилем.

Незалежно від методу посіву, необхідно здійснювати інтенсивний полив ділянки одразу після посіву та підтримувати відповідну вологість ґрунту протягом усього періоду розвитку рослин. Вологість не повинна опускатися нижче рівня 60% НВ, а в теплий літній період має бути вищою (75-80% НВ).

Рослини, готові до висаджування в ґрунт, мають бути здоровими, вільними від шкідників, висотою – 15-20 см.

За тиждень до висадки розсаду потрібно загартувати, підготувавши до подальшого зростання в умовах відкритого ґрунту. Для цього зменшують інтенсивність поливу і виставляють ящики з розсадою назовні, теплицю перестають закривати на ніч. У приміщенні, де загартовується розсада, має підтримуватися температура 12-15 градусів за Цельсієм. Звичайно, вирощування цибулі з розсади менш ризиковане, але, з іншого боку, непросто виростити міцні, здорові саджанці.

Техніка посадки цибулі-порею

Застосовуються різні технології та способи вирощування цибулі-порею. Мета одна – отримати довгу білу ніжку. Цього можна домогтися при вирощуванні на плоских грядках, на грядах.

Коли садити у відкритий ґрунт?

При вирощуванні цибулі з розсади в травні-червні рослини висаджують у ґрунт.

Саджанці витягують із землі за допомогою виделки з широкими зубчиками. Потім гострим ножем можна трохи вкоротити коріння, що допоможе краще прижитися рослинам. Підготовка до посадки починається з розмітки рядів і посадкових місць, де роблять отвори.

Схема висадки

Щільність посадки цибулі надзвичайно важлива. Відстань між рядами має становити приблизно 40 см, а між рослинами – 10 см. Молоді саджанці порею висаджують у ґрунт, покриваючи ґрунтом всю світлу частину рослини – до висоти зеленої частини цибулі.

Занадто густа посадка порею потенційно має гарний вплив на довжину стебла і відбілювання частини, не зануреної в землю, але значно затримує досягнення очікуваного діаметра. Останній фактор визначає дату збору врожаю.

Глибина посадки порею

Краще, якщо п’ятка цибулі буде перебувати в землі на глибині 20 см. В інших варіантах можливі такі результати:

Глибша посадка не рекомендується. Хоча вона впливає на створення довшої білої частини цибулі, занадто велика глибина може призвести до погіршення доступу повітря і, як наслідок, до різкого зниження врожайності.
Більш дрібне заглиблення п’яти (5-15 см нижче поверхні ґрунту) може спричинити сповільнення динаміки росту і, отже, збільшення періоду від посадки до збору врожаю.

З цих причин порей на ранній урожай садять дрібно – на глибину до 5 см.

При посадці слід пам’ятати, що багато сортів порею потребують підгортання, що дозволяє подовжити білу частину цибулі. Важливо, щоб остаточно п’ята цибулі розташовувалася не дрібніше 5 см від поверхні ґрунту без урахування підгортання.

Після посадки ґрунт утрамбовують, потім рясно поливають.

Догляд за пореем

На якість цибулі та врожайність впливає насіннєвий матеріал і технологія вирощування. Порей не вимагає особливого догляду. Основні агротехнічні прийоми:

• Прополка. Основний агротехнічний прийом при вирощуванні – систематична прополка і видалення бур’янів. Хімічні способи видалення бур’янів при вирощуванні цибулі застосовувати важко.
• Полив. Належний полив необхідний для правильного розвитку порею. Важливо, щоб субстрат був помірно вологим, цибуля надзвичайно чутлива до посухи, особливо під час проростання насіння. Систематичне зрошення має бути і в період росту, залежно від сорту період посиленого зволоження різниться. У середньому потреба становить 25-30 мм води на 1 полив (250-300 літрів на сотку).
• Розпушування ґрунту. Одночасно з прополкою проводять розпушування ґрунту в міжрядних просторах, на невелику глибину – до 3 см, інтенсивніший обробіток може пошкодити коріння.
• Проріджування. Якщо посів проводили прямо в ґрунт, необхідно зробити проріджування, коли утворюються перші 2 справжні листки або коли рослини досягають висоти 10 см. Слабкі рослини виривають, залишаючи сильніші на відстані 15 см. Проріджування краще проводити після дощу або після поливу, коли ґрунт досить вологий.
• Підгортання. Цей прийом дозволяє отримати довшу білу частину. Під стебло підгортається ґрунт до основи листя.

Боротьба з хворобами і шкідниками порею

Найнебезпечніше захворювання порею, особливо у вологі роки – іржа цибулі. Хвороби можуть бути великою загрозою у вирощуванні, зокрема іржа, альтернарія, біла гниль, коренева гниль порею.

Основні шкідники порею:

• нематоди,
• гусениці совки,
• дротяники,
• капустяна муха,
• трипси,
• порейна муха,
• цибулева міль,
• павутинний кліщ.

За шкідливістю найнебезпечніші трипси. Підхід до цього шкідника має бути таким самим, як у разі вирощування звичайної цибулі. На початку сезону небезпечна капустяна муха, а при вирощуванні цибулі пізньої осені – порейна муха.

Тютюнові трипси

Трипс (Thrips tabaci) – поліфаг, зустрічається на багатьох видах сільськогосподарських культур і диких рослин. Протягом багатьох років комаха завдає великої шкоди посадкам порею.

Дорослі комахи мають довжину 1-1,3 мм. Колір їхнього тіла різний – навесні та влітку – яскраво-жовтий, взимку – темний. Личинки схожі на дорослих комах, але безкрилі. Зимують трипси в рослинних рештках цибулі, залишених у полі, у складських приміщеннях і у верхньому шарі ґрунту. Навесні вони перелітають. Самки відкладають яйця в рослинну тканину, через 4 дні виводяться личинки. Щороку виводиться 4-6 поколінь трипсів.

Симптоми ураження. Трипси висмоктують клітинний сік із тканин листя цибулі. Повітря потрапляє в пошкоджені клітини, спричиняючи дрібні, біло-сріблясті плями (див. фото).

За сильного ураження плями з’єднуються, покриваючи всю поверхню листка. Плями на листках утворюються всього через кілька днів після зараження дорослими комахами. Спочатку вони ледь помітні і зустрічаються індивідуально. У сонячну і суху погоду інтенсивне харчування і швидкозростаючі шкідники завдають більшої шкоди. На одну рослину може напасти кілька сотень трипсів різних фаз розвитку. Вони з’являються частіше на внутрішньому боці листка. Більшість трипсів, особливо личинки, харчуються в нижній частині порею – на межі зелених і білих частин листя. Вони проникають углиб рослин.

Заходи боротьби. Боротися з трипсами важко через їхні безперервні набіги на цибулю від інших видів господарів і прихований спосіб живлення всередині рослин. Обприскування слід починати, помітивши перші пошкодження. Лікування необхідно повторити через 7 днів. Після збирання цибулі рекомендується знову робити 2 обприскування кожні 7 днів, застосовуючи препарати, які використовуються для обробки зеленої цибулі. Ефективні також: “Нурелл” Nurelle D 550 EC (0,5 л/га), “Ортін” Orthene 75 SP (1 кг/га), “Релдан” Reldan 400 EC (1,2 л/га), “Сумі-Альфа” Sumi-Alpha 050 EC (0,2 л/га).

Порейна (цибулева) муха

Небезпечний шкідник, крім цибулі, вона завдає шкоди часнику. Протягом року з’являється 2 покоління порейної мухи. Пошкоджена мухою цибуля частіше страждає від хвороб, патогенних бактерій і грибків, що викликають гниття.

Симптоми ураження. Самки проколюють листя, п’ють сік, що витікає. Типовий симптом харчування личинок – пошкодження потовщеної частини стебла порею. У місцях проникнення самок утворюються білі плями, що рядами йдуть уздовж листка. Там також можна знайти яйця, що відкладаються самками. Через кілька днів із них виводяться личинки, які спускаються по рослинах, утворюючи вузькі тунелі, так звані міни (фото). Личинки першого покоління спричиняють деформацію листя і перешкоджають розвитку порею. Пошкодження, спричинені личинками другого покоління, спочатку залишаються непоміченими. На пошкоджених ділянках тканини спочатку рожеві, потім коричневі сліди.

Боротьба. Щоб знизити ризик появи шкідника на плантаціях, потрібно дотримуватися агротехніки вирощування порею, садити здорові саджанці. При вирощуванні ранніх сортів цибулі-порею для літнього врожаю доцільно використовувати агротекстиль, який захищає овочі під час нальоту самок і відкладання яєць. Або виконують 2-3 хімічні обробки з інтервалом у 10-14 днів. На жаль, хімічні препарати не ефективні в боротьбі з личинками, що розташовуються між листками, які утворюють їстівне стебло.

Важливий фактор – місце розташування цибулі. Муха частіше вибирає укриті від вітру місця (між деревами).

Після викопування цибулі слід провести глибоку оранку (перекопування), а заражені частини рослин зібрати, спалити.

Цибулева міль

Шкідник – міль (Acrolepia assectella) довжиною 6-8 мм. Гусениці відразу після вилуплення майже прозорі, внаслідок інтенсивного харчування можуть стати зеленими. Самки третього покоління зимують у ямах, залишених у ґрунті, в тріщинах кори дерев, у складських приміщеннях. Навесні (у другій половині квітня), коли середня температура повітря перевищує 7 °С, вони нападають на посіви порею. Відкладання яєць починається за 15 °C на верхньому боці наймолодшого листя цибулі. Метелики активні вночі, вдень ховаються.

Симптоми ураження. Молоді гусениці після виходу з яєчної оболонки залишаються на кілька годин на поверхні рослини, потім вгризаються в тканини і з’їдають листя, спричиняючи утворення поздовжніх яскравих прожилок. Шкірочка висихає, а потім лопається. На листках утворюються довгі нерівні отвори, листя скручується. Гусениці найчастіше пошкоджують серцевинні листки порею, що сприяє гальмуванню росту особливо молодих рослин. Третє покоління цибулевої молі найбільш небезпечне.

Боротьба з цибулевою міллю. Після збору порею необхідно провести глибоку оранку (перекопування), щоб знищити гусениць і лялечок, що ховаються в рослинних рештках. Найбільш підходящий момент хімічної обробки – стадія появи чорної головки гусениць до того, як вони вгризуться в рослини. Через розтягнутий у часі політ метеликів обприскування слід проводити 2-3 рази кожні 10-14 днів, починаючи з другої декади травня. Рекомендовані препарати – інсектициди:

• “Базудин” Basudin 600 EW (0,35 л/га),
• “Суперкілл” Cyperkil Super 25 EC (0,1 л/га),
• “Децис” Decis 2,5 EC (0,3 л/га),
• “Діазол” Diazol 500 EW (0,45 л/га),
• “Фастак” Fastac 100 EC (0,09 л/га),
• “Карате Зеон” Karate Zeon 050 CS (0,12 л/га),
• “Патріот” Patriot 2,5 EC (0,25-0,3 л/га).

Павутинний кліщ

Іноді на порей нападає павутинний кліщ, який масово з’являється в серпні, пошкоджуючи рослини, які перебувають на стадії збору. Найстаріше листя стає тьмяним, сухим.

Збір врожаю

Сезон вегетації може тривати від 70 до 170 днів. Усе залежить від сорту. Літні сорти збирають у червні-липні, пізні – з липня до середини жовтня. Викопують порей широкими вилами, які занурюють у ґрунт на відстані близько 15 см від рослин, щоб їх легше було вирвати вручну. Рослини мають бути повністю забарвлені для подальшого гарного зберігання.

Порей може зимувати в землі, але покритий агротекстилем. Однак взимку збирання врожаю ускладнене через дуже твердий ґрунт.

Умови зберігання цибулі-порею

Цибуля-порей добре зберігається. Є кілька варіантів зберігання.

1. Через високу морозостійкість порей можна залишити на зиму в ґрунті. Однак збирати врожай взимку складно, ґрунт дуже твердий. Цибуля, залишена в ґрунті до травня, дає квітконоси і втрачає свою цінність.
2. Порей можна зберігати в холодильнику, коморі, підвалі. Температура зберігання має бути в межах 1-2 °C. За цієї температури порей зберігається 3-4 місяці.
3. Багато дачників практикують зберігання порею в кімнаті, наприклад, на кухні. Так порей зберігається до 7 днів.
4. Порей можна зберігати в грядках. Важливо, щоб ґрунт на грядці був сухим. Цибулю поміщають у грядки на таку глибину, щоб покрити вибілену частину. Зелена частина рослини має виступати над насипом. Грядку покривають соломою або іншим матеріалом, що використовується для ізоляції.
5. Порей можна заморожувати. Краще нарізати його на дрібні частини і помістити в контейнер або пакет, призначений для заморозки овочів.