Як виростити спаржу на городі

Цей овоч легко засвоюється, тому широко використовується в кулінарії в багатьох країнах. Цей сезонний овочевий делікатес, широко цінується за оригінальний смак, високий вміст вітамінів і низьку калорійність. У кулінарії використовують молоді пагони спаржі – білі, зелені та бордові. Ми розповімо, як посадити спаржу, як виростити на дачі з насіння або кореневищ, як отримати білі та зелені пагони, як правильно збирати врожай.

Це не тільки їстівна, а й красива декоративна рослина з довгими пагонами, покритими голчастими гілками, іноді прикрашеними червоними круглими плодами. Її гілочки – популярне доповнення до букетів.

Опис рослини

Спаржа належить до родини Спаржевих. Найпоширеніший вид – Спаржа лікарська (Asparagus officinalis L.). Цей багаторічник у природних умовах трапляється в Середземноморському регіоні та прилеглих районах. Є єдиним їстівним представником роду Спаржа (Asparagus), вирощується в усьому світі, з найбільшим наразі центром виробництва в Китаї.

У садах зустрічається Тонколиста спаржа (A. tenuifolius), у якої такі самі зелені пагони, тоненькі гілочки і червоні плоди. Відрізняється від попереднього виду більш тонкими гілками (до 0,2 мм завтовшки), зібраними в численні (налічують 15-40 штук) пучки. Рослина нижча, рідко перевищує 80 см. Ще одна особливість – довжина тичинкових ниток, вони в 4 рази довші.

Оскільки рослина вирощується з часів стародавніх єгиптян, її назва також має довгий список запозичень. У латинь вона прийшла від греків, а греки запозичили її в персів, де слово asparag можна перекласти як “паросток” або “стріляти”. Ця назва стосується дуже швидкого росту пагона в початковий період.

Овоч спаржа лікарська цінується за смакові якості та легку засвоюваність. Їстівні молоді пагони з голівкою, що не розпустилася. У продажу присутні білі та зелені пагони, які, незважаючи на відмінності, є пагонами одного і того ж виду. Різне забарвлення пов’язане з різним способом вирощування:

зелені пагони – проростають над поверхнею землі;
білі – ростуть під землею.

Зелена спаржа росте, як звичайний овоч, на грядці, а ось паростки білої спаржі потрібно підгортати так, щоб на них не потрапляло сонячне світло. Щоб стати фіолетовою, спаржа має приймати “сонячні ванни” – її підгортають не відразу, тому паростки ще встигають поніжитися на сонці.

Спаржа лікарська використовується як декоративна та лікарська рослина. Згідно з народною медициною вона вважається афродизіаком. Сучасні дослідження підтвердили її сечогінну дію, гіпотензивний ефект (знижує артеріальний тиск, завдяки поліпшенню співвідношення іонів калію, натрію), містить багато вітамінів, мінеральних солей, антиоксидантів.

У дикому вигляді зустрічається в європейській частині Росії, в Сибіру, на Кавказі. Росте на сухих схилах, луках, придорожніх дорогах, у світлих заростях. Адаптація до посушливого середовища існування полягає у зменшенні листя до луски, набутті асиміляційної функції стеблом (за аналогією з кактусами) і глибокій кореневій системі.

Ботанічні характеристики

Надземний пагін – голий, круглий, прямий, досягає 1,5 м заввишки. Сильно розгалужений у верхній частині. У нижній частині нерозгалужений, вкритий рідкісним листям. Спрямовані догори бічні гілки пагона відростають із пазух листків у верхній частині пагона. З пазух лускатих листків біля основи пагонів і на пагонах відростають пучки з 3-15 (рідше до 25) гілок. Це кінцеві фрагменти пагона, що виконують асиміляційну функцію. Вони прямі, округлі, загострені, досягають 1-3 см завдовжки.

Листки – стоншуються догори, скручені, лускаті, біля основи витягнуті в шипоподібну шпору.

Кореневище – коротке, потужне, гіллясте, деревне, вкрите щільним лускатим листям. На одному кореневищі зазвичай є кілька надземних пагонів і численні товсті сірі корені. Коріння м’ясисте, виконує функцію сховища, живе багато років. Щороку з них виростають волокнисті бічні корені, які слугують для збору води та елементів мінерального живлення, що відмирають після закінчення вегетації. Коренева система досягає глибини 3 м і ширини 2,5 м, основна маса коренів знаходиться на глибині 1 м.

Квіти – звисаючі, дрібні (до 4-6 мм завдовжки), дзвонові, жовтуваті або світло-зелені. Вони проростають по одній або по 2-3 у верхній частині пагонів. Розташовані на тонких квітконіжках. Чоловічі та жіночі квіти зазвичай утворюються на різних рослинах (дводомний вид), хоча трапляються й двостатеві квіти. Шість листочків оцвітини зрощені біля основи, кінці злегка закруглені. До оцвітини зсередини приростають у нижній частині листочків нитки шести тичинок. Термін цвітіння спаржі: травень-липень.

Плід – куляста ягода діаметром 6-10 мм, після дозрівання червона. У трьох насіннєвих камерах міститься 1-6 насінин. Насіння кулясте або овальне, чорне, з сітчасто-зморшкуватою поверхнею, сягає 2,8-3,5 мм завдовжки і 2,8-3,2 мм завширшки. В 1 г насіння міститься 35-60 штук.

НІснує близько 15 сортів спаржі, але з них найпопулярнішими є такі:

• гібрид спаржі “Царська” або “Королівська”;
• “Аржентельська”;
• “Сигнус F1”;
• гібрид “Магнус F1”;
• “Урожайна”.

Фітохімічні особливості спаржі

Рослина багата на біологічно активні сполуки. Коріння та кореневища містять:

1. аспарагін;
2. стероїдні сапоніни;
3. кумарин;
4. анілін;
5. незвичайні вуглеводи (фруктани);
6. ефірні олії;
7. фітонциди;
8. каротиноїди;
9. амінокислоти.

У зелені знайшли глікозид коніферин, хелідонову кислоту, сапоніни та значну кількість амінокислоти аспарагіну разом із тирозином, аргініном і метилсульфонієвим похідним метіоніну. У плодах виділяють капсантин, фізамін і незначну кількість алкалоїдів.

Згідно з деякими джерелами, плоди спаржі через вміст сапонінів можуть чинити токсичну дію в разі потрапляння в організм.

Етапи вегетації

З пророслого насіння утворюються рослини, які в перший рік формують 10-12 м’ясистих коренів і 5-6 великих ростових бруньок, що розвиваються в наступний рік. М’ясисте коріння живе кілька років, після чого поступово відмирає. Нові виростають з кореневища вище старих коренів. Кореневище з кожним наступним роком розростається в сторони і вгору. З верхньої поверхні ростуть надземні пагони, що відмирають наприкінці осені, і в цей час утворюються великі ростові бруньки, що розвиваються наступного року.

Молоді пагони з’являються навесні, коли ґрунт прогрівається до 9 °С. Спочатку вони товсті, м’ясисті, соковиті, мають приємний смак. На цій стадії розвитку вони їстівні.

В оптимальних умовах швидкість росту пагонів становить 7 мм на годину. При перевищенні довжини 25-30 см вони перестають бути придатними для вживання – товстішає і грубіє шкірка. Не зібрані для харчових цілей пагони ростуть вгору, зеленіють, розгалужуються.

Цвіте спаржа з травня по липень (співвідношення чоловічих і жіночих рослин 1:1). Квіти запилюються бджолами. Плоди дозрівають (червоніють) наприкінці літа, насіння поширюється птахами, особливо з родин дроздових і голубиних.

Рослини дають пагони щорічно протягом 12, максимум 15-18 років.

Вимоги до місця посадки спаржі

Давайте розберемося, чи можна посадити спаржу на городі і де краще це зробити.

Овоч буде рости практично скрізь. Звичайно, на кращому місці він має набагато красивіший вигляд. Місце посадки має бути захищене від вітру, довгі пагони рослини легко ламаються під впливом його поривів.

Ґрунти підходящі для спаржі

Ґрунт для спаржі кращий з такими характеристиками:

• сухий;
• проникний, повітряний;
• швидко прогрівається;
• з товстим орним шаром;
• містить багато перегною (вище 1,5%);
• вапняний (рН 6-7,5).

Не слід садити цей овоч у:

• заболочених місцях;
• пониженнях місцевості;
• непроникні ґрунти.

Необхідно контролювати рН ґрунту, якщо він падає нижче 6, ґрунт потрібно вапнувати карбонатом кальцію. На слабких, сухих ґрунтах влітку відбуватиметься засихання нижніх відгалужень. Несприятливі ґрунти з високим рівнем ґрунтових вод, де швидко з’явиться коренева гниль або фузаріоз.

Температурний і світловий режим

Спаржа вимагає відкритої, добре освітленої ділянки. У більшості регіонів нашої країни її садять на сонячних ділянках. Хоча на півдні можна посадити в півтіні.

Вона витримує перепади температур, вимерзаючи тільки за сильних морозів у безсніжні зими. Низькі температури у вегетаційний період призводять до погіршення врожайності – повільного зростання і швидшого огрубіння пагонів. Занадто висока температура призводить до передчасного розвитку й ослаблення вершини пагона.

Розмноження і посадка спаржі

Перед посадкою спаржі необхідно підготувати ґрунт. Залежно від умов доцільним або необхідним є знищення бур’янів, органічне і мінеральне добриво, вапнування і глибоке розпушування ґрунту.

Спаржу вирощують на одному місці не більше 12-13 років.

Її можна висіяти насінням, проте це довгий спосіб.

Швидший спосіб – попросити кого-небудь поділитися шматочком кореневища або купити його.

Кореневища мають бути здоровими, великими. Ми розглянемо, як виростити аспарагус з насіння на дачі і посадити в ґрунт, а також з кореневищ.

Розмноження насінням

Вага 1000 насінин становить 25-40 грамів. Сіяти його на розсаду для вирощування в домашніх умовах не завжди доцільно. У перший рік ми отримаємо тонку одиночну гілочку висотою 20-30 см. Тому насіння спаржі часто висівають відразу у відкритий ґрунт у вже добре прогріту землю. Покупне насіння потрібно замочити на добу в теплій воді. Проростання може зайняти 4-6 тижнів.

Як виростити спаржу з насіння? Насіння висівають ранньою весною, потім розсаду проріджують, щоб у кожної молодої рослини був вільний простір для росту. Між окремими рослинами має бути відстань 15 см. Через рік, навесні, кореневища викопують і висаджують на постійне місце у відкритому ґрунті. Часто вирощують спаржу білу аржентельську. Розповімо, як почати її вирощування з насіння докладніше.

Посів і вирощування з насіння спаржі аржентельської покроково:

1. Насіння потрібно замочити в теплій воді на добу, щоб краще і дружніше проростало. Потім його краще простимулювати, замочивши в стимуляторі коренеутворення (Корневін, Емістим-М).
2. Якщо ґрунт ще холодний, можна висадити насіння спаржі аржентельської на розсаду в стаканчики з отворами на дні, наповнені універсальним ґрунтом. Садять насіння на глибину 1-1,5 см. Накривають плівкою і вирощують сіянці в домашніх умовах за температури 25 °C на підвіконні. Плівку потрібно періодично знімати, провітрювати, щоб не було цвілі. Проростання можна чекати 1-1,5 місяця. Коли з’являться сходи, плівку потрібно зняти.
3. Сіянці, що підросли, через 3-3,5 місяця після загартування висаджують у ґрунт. Якщо ґрунт ще холодний, а сіянці стали високими, їм може знадобитися підв’язка до опор, сітки.

Молоду розсаду потрібно висаджувати в затишне місце, де немає сильного вітру – біля паркану або біля грядки з кукурудзою, живоплотом. На дно грядки можна покласти гілки дерев для дренажу. У садовий ґрунт можна додати пісок, за необхідності торф і вапно.

Восени обрізаємо верхні частини пагонів, а розсаду накриваємо листям або соломою. Наприкінці березня – на початку квітня вже будуть кореневища, готові давати їстівні пагони. Такі молоді однорічні кореневища викопують дуже обережно, щоб сильно не пошкодити коріння. Вони повинні мати 15 довгих коренів і понад 5 бруньок.

Зазвичай висаджують однорічні кореневища, отримані раніше з розсади з насіння, рідше з 8-12 тижневих саджанців. Кореневища садять на 20-25 см нижче за поверхню ґрунту в земляні вали, розташовані між борознами, що мають 40 см завширшки і 25-30 см завглибшки.

Посадка кореневищ для зеленої спаржі

Восени слід викопати траншею шириною 40 см і глибиною 25 см. Між траншеями зберігаємо відстань 120 см. Землю з траншеї кладемо з її обох боків. На дно траншеї насипаємо курган із ґрунту, змішаного з компостом або гноєм. Насип має бути такої висоти, щоб після поміщення кореневища воно виявилося нижче поверхні ґрунту на:

• для легких ґрунтів – 15 см;
• для важких ґрунтів – 10 см.

Коріння посадженого кореневища рівномірно розподіляємо навколо насипу і спрямовуємо його вниз. У кожного кореневища поруч із відмерлим пагоном є заглиблення. Щоб зростаючі пагони аспарагуса проростали приблизно в одному і тому ж місці борозни, висаджуємо їх так, щоб заглиблення всіх кореневищ були звернені в одному напрямку.

Після укладання кореневища на насипи накриваємо їх ґрунтом, вирівнюємо поверхню плантації, поливаємо.

Посадка для вирощування білої спаржі

Викопуємо траншеї на глибину 30 см, між ними зберігаємо відстань 150 см. Як і при вирощуванні зеленої спаржі, у траншеях насипаємо кургани, але після укладання на них кореневища верхівка найвищої бруньки має перебувати на 20 см нижче поверхні ґрунту. Потім траншеї засипаємо, вирівнюємо поверхню плантації і поливаємо.

Вирощування і догляд у відкритому ґрунті

Доглядати за спаржею на городі не складно. У перший і другий рік вирощування пагони не збирають. Потрібно поливати посадки, зрідка підживлювати, регулярно вести боротьбу з бур’янами, восени підрізати товсті, міцні, засохлі надземні пагони. Між рядами можна вирощувати карликову квасолю або інші рослини-сидерати, що додатково збагачують ґрунт легкозасвоюваним азотом.

Якщо до кінця другого року вирощування рослини досягають 150 см у висоту і продукують кілька товстих пагонів, то в наступному сезоні можна приступити до збирання врожаю. Якщо аспарагус буде меншим, варто дати йому ще 1 рік для розростання. Урожай починають збирати в кінці квітня або в перших числах травня.

Полив, підживлення, підв’язка

Молоді рослини в перший і другий рік потребують поливу. У періоди посухи (липень, серпень) плантацію потрібно поливати. Спаржу удобрюють органічними добривами кожні 3 роки в осінній період, а фосфорні та калійні добрива вносять щорічно.

Після збору врожаю плантацію потрібно підживити. Цю процедуру повторюють у другій половині липня та серпні. Рослина випустить зелені пагони-гілочки, і почнеться накопичення поживних речовин. Пагони потрібно прив’язати до кілків, оскільки вони досить ніжні.

Вирощування білих пагонів

Цей вид вимагає більше турботи. Біла спаржа, виходить шляхом насипання земляних валів над рослинами. Пагони, що ростуть повністю під землею, етіолюються і тому не виробляють зелений пігмент – хлорофіл. Вони містять менше вітамінів, мінералів, але мають ніжніший смак.

Коли навесні (квітень) над поверхнею ґрунту з’являться верхівки пагонів, їх засипають ґрунтом. Для цього рядами по всій довжині грядки насипають вали, які в перший рік вирощування мають бути 20 см заввишки і 50 см завширшки. У наступні роки висота вала збільшується до 35 см. Вали вирівнюємо.

Якщо накрити їх чорною плівкою, це прискорить збирання врожаю.

Вал слід позбавляти від бур’янів, щоб помітити паростки аспарагуса, що з’являються над поверхнею. Тоді можна починати збирання врожаю (див. нижче). Після закінчення збору білих пагонів (кінець червня) вали розсипають, намагаючись не пошкодити пагони. Потім догляд відбувається так само, як і при вирощуванні зеленої спаржі.

Хвороби і шкідники спаржі

Іноді рослина піддається нападу спаржевої попелиці. На несприятливих, заболочених місцях іноді з’являється не тільки попелиця, а й спаржева тріскалка (Tetrastichus asparagi), а також можуть починатися грибкові захворювання, найпоширеніші – іржа, фузаріоз, які проявляються раптовим в’яненням і відмиранням цілих пагонів.

Фото. Спаржева тріщалка

Морозостійкість

Спаржа зимує у відкритому ґрунті, але не варто вирощувати її в місцях, де часто відбуваються пізньовесняні заморозки. Під укриттям можна вирощувати спаржу всюди. Пошкодити спаржу можуть тільки сильні перепади температур під час безсніжних зим. Під снігом вона витримує зниження температури до -33 °С.

Збір спаржі

Збирають молоді пагони, що виростають із підземного кореневища в період із середини квітня до середини липня. Збирання врожаю зеленої спаржі проводиться щодня, а білої спаржі – навіть 2 рази на день (через необхідність уникати проростання пагонів над земляними валами та їхнього фарбування). Добовий збір з гектара становить у середньому близько 100 кг (у періоди високої температури понад 200 кг).

Пагони обрізають, коли вони досягають висоти 20-30 см.

Збір зеленої спаржі

Зелену спаржу збираємо послідовно, коли пагони досягають довжини 15-20 см. Зрізаємо зелені пагони довгим гострим ножем трохи нижче поверхні землі. Оскільки збирання пагонів, що ростуть, призводить до виснаження органічних речовин, що зберігаються в корінні, та ослаблення рослини, у перший рік потрібно закінчити збирання врожаю спаржі раніше, ніж у наступні роки, тобто на початку червня. У наступні роки збирання врожаю триває до кінця червня. Після збору плантацію удобрюють (див. вище).

Збір білої спаржі

Пагони білої спаржі визрівають у земляних валах. На місці пагона, що проростає, акуратно розкопуємо земляний вал і обрізаємо пагін на 2-3 см вище кореневища. Потім знову нагортаємо землю на вал, вирівнюємо і злегка пристукуємо зверху. Будьте обережні, щоб не пошкодити молоді пагони, що ростуть. Плантацію контролюємо 2 рази на день, зрізаємо пагони, оскільки в місці контакту зі світлом вони набудуть фіолетового, а потім зеленого кольору.

З вищесказаного слідує, що якщо у вас є потреба зібрати фіолетову спаржу – привідкриваємо паростки із землі на день-півтора, треба контролювати цей час, щоб спражва стала фіолетова, але ще стала зелена.

Зберігання врожаю спаржі

Правильне зберігання дуже важливе для якості спаржі. За високої температури пагони висихають, швидко дерев’яніють, а в білих нижче головки з’являється червоне забарвлення.

Без охолодження спаржа зберігає свіжість 1 день, протягом цього часу її слід продати або вжити.

Пагони можуть зберігатися кілька днів у холодильнику за температури + 1 °C +3 °C і вологості повітря близько 100%. Також спаржу можна консервувати або заморожувати.

Застосування спаржі

Спаржу вирощують як овоч (культивували з давніх-давен єгиптяни, греки, римляни). Вважається афродизіаком. Римляни консервували спаржу у власному соусі, вживали в гарячому вигляді з розтопленою олією, сіллю, перцем і краплею цитрона. У Європі під час Середньовіччя вона втратила популярність, яку відновила в XVI столітті, ставши популярною в Англії, Франції, Німеччині. В даний час культивується в усьому світі.

Кулінарні якості

Спаржа описується як один із найсмачніших овочів. Вона вирізняються тонким смаком, поєднується з м’ясними стравами, рибою, птицею, іншими овочами. Також відомий суп зі спаржі.

Рекомендується у здоровій дієті завдяки таким перевагам:

• високі смакові якості;
• великий вміст вітамінів (C, фолієва кислота), мінеральних солей (цинк, кальцій), антиоксидантів (рутин, глутатіон) і харчових волокон;
• низька енергетична цінність (100 г свіжої спаржі має калорійність 17 ккал, 10 зварених пагонів – 33 ккал).

Смажене насіння спаржі є сурогатом кави.

У деяких людей споживання спаржі може спричинити надмірну секрецію кишкових газів. Крім того, після вживання спаржі в середньому у 40-50% людей з’являється неприємний запах сечі. Запах асоціюється з гниючими продуктами, вареною капустою тощо.

Способи приготування спаржі

Зі спаржі готують салати, супи, гарніри до м’ясних і рибних страв. Перед приготуванням білі пагони спаржі потребують очищення (ножем видаляють шкірку зверху вниз). Зелені пагони не потребують чищення. Потім слід відрізати або відламати затверділу частину пагона. Спаржа вариться 10-15 хвилин у підсоленій воді, з додаванням лимонного соку і вершкового масла. Лимонний сік не додається при приготуванні зеленої спаржі, він забарвлює пагони в сірий колір.

Скільки варять спаржу:

• біла спаржа вариться до м’якості;
• зелена – менше (до стану al dente).

Після приготування спаржу подають з маслом, голландським соусом, соусом бешамель, вінегретом, з петрушкою, панірувальними сухарями, пармезаном, нарізаними яйцями, звареними круто.

Спаржу можна запікати в духовці, на грилі. Вона також використовується для приготування пирогів.

Лікарська рослина

Відвари з кореневищ і коренів спаржі здавна застосовували в разі захворювань серцево-судинної системи та нирок, ревматизму, епілепсії. Компресами з відварами лікували гнійні шкірні захворювання. У китайській народній медицині відвари з кореневищ і коренів застосовували як сечогінний засіб, що поліпшує психічний настрій, лікує або запобігає подагрі, цукровому діабету, імпотенції.

Сучасна медицина вважає спаржу овочем, багатим на вітаміни, мінеральні солі. Спаржа містить велику кількість:

• фолієвої кислоти (10 зварених пагонів містять 225 мкг цього вітаміну, тобто майже 50% від добової норми);
• вітаміну C (10 зварених пагонів – 25 мг).

З цієї причини спаржу рекомендують жінкам, які планують вагітність, як багате джерело фолієвої кислоти.

У спаржі містяться вітамін Е, каротин, калій, клітковина, глутатіон, антиоксиданти благотворно впливають на шкіру. Молоді пагони і коріння мають сечогінну дію, ефективні в запобіганні утворенню каменів у нирках. Аспарагін і екстракт спаржі спричиняють зниження тиску, розширення коронарних судин, посилення сили скорочень міокарда за одночасного уповільнення їхнього ритму.

Широке застосування спаржі під час лікування імпотенції в різних культурах, наприклад в Англії, Індії, ймовірно, пов’язане з фалічними асоціаціями цього овоча. Нині припускають, що спаржа забезпечує організм численними інгредієнтами з високою поживною цінністю, покращуючи здоров’я, а отже, сексуальну потенцію і підвищуючи лібідо. Рослина містить фітоестрогени, так звані аспарагозидами, які, однак, без явних ефектів використовувалися для лікування сексуальної дисфункції у жінок.

На думку деяких учених, фітоестрогени, присутні у виду Asparagus adscendens, інгібують перетворення тестостерону в 5-альфа-дигідротестостерон, збільшуючи його концентрацію в організмі.

Декоративна рослина

Живі зелені пагони зберігають забарвлення до пізньої осені. Спаржу можна вирощувати як доповнення до квіткових букетів. Також спаржа може виконувати роль живого живоплоту, що швидко зростає і відмінно приховує від сторонніх поглядів.

Вирощування спаржі непросте, вимагає часу. Однак, одного разу посаджена спаржа при правильному догляді може прослужити довгі роки.